Я сміло можу заявити, що одружилася з найкращим чоловіком. Він відповідальний, турботливий, ставиться до мене з трепетом. Однак, як і у всіх людей, у нього також є нюанс – коханий не хоче дітей. В шлюбі ми з ним цілих 10 років, спершу він говорив, що ще зашвидко, треба насолоджуватися життям, то зараз така його поведінка породжує сумніви.
Я вже дійсно хочу народити малюка, адже я теж не вічно буду молода, час збігає, а він ніби цього не помічає. До слова зі здоров’ям у нас проблем немає. Просто мій чоловік не поспішає з дитиною Він вважає, що ми повинні стати на ноги, купити власне житло, відкласти грошей, знайти хорошу і стабільну роботу. Загалом, він хоче перестрахуватися і бути впевненим в тому, що ми «потягнемо» дитину.
Чоловік хоче бути готовим до всього, що може нас чекати. Я ж вважаю, що якщо готуватися на всі випадки життя, то не буде коли жити. Адже у нас постійно виникають якісь неприємності, і «відповідний» час може не настати ніколи. Так що ж тепер взагалі не народжувати? Невже у всіх пар, які мають дітей, немає ніяких проблем?
Так, я розумію, що дитина – це великі витрати. Але ми ж заробляємо не гірше інших. Працюю віддалено і маю 13 тисяч гривень, у чоловіка зарплата кожного місяця різна, від замовлень залежить, в середньому від 18 до 23 тисяч гривень, хіба це недостатньо? Невже, не зможемо впоратися? А квартира, так це справа наживна. Деякі все життя живуть в гуртожитках і абсолютно щасливі. Для мене важливіше взаємини в родині, і щоб вона була повноцінною. Я дуже-дуже хочу малюка і як можна швидше. Тим більше що я не молодію, а роки минають. Мій чоловік просто не розуміє цього. Коли ж мені народжувати – в 40? А якщо ми зможемо «дозволити» собі дитину, коли мені буде 50 років? Скільки ще чекати того самого моменту? Чи настане він взагалі? Та й що це за родина без дітей? Заради кого тоді жити, працювати і намагатися ставати краще?
Є ще один момент, який не дає мені спокою. Я боюся, що час пройде, момент буде втрачено і мій чоловік кине мене. Я буду вже у віці, а молодих дівчат багато. Адже його нічого не зможе утримати поруч зі мною. Що, якщо він знайде собі іншу жінку? Ту, яка народить? Раптом я в підсумку залишуся одна, без чоловіка і дітей? Заради чого тоді будуть ці жертви? Всі ці думки просто зводять мене з розуму. Я навіть сон втратила через переживання. Просто не можу зібратися, все падає з рук.
Я так його люблю і мрію подарувати йому малюка. Я уві сні бачу, як гуляю вулицею з коляскою. Мені просто необхідно стати мамою. Ну як він цього не розуміє? Як мені бути? Я ж не можу змусити чоловіка завести дитину. Якими аргументами переконати його?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!