Я працюю акушером-гінекологом в державній міській жіночій консультації вже 15 років. За роки роботи тут я бачила різних породіль, чула різні історії і стикалася з різними випадками. Однак, дана історія була досить унікальною. Завдяки їй ми всі відчули себе по-справжньому міцною командою професіоналів. Що я кажу, яких професіоналів, справжніх чарівників!
Був звичайний робочий день. Я як завжди сиділа на прийомі в жіночій консультації. Переді мною в кабінеті сиділа вагітна жінка з папкою аналізів в руках. Під дверима чергу така, що було зрозуміло, що додому я вчасно не піду. Раптом лунає дзвінок. Дзвонять з пологового будинку. По телефону мені повідомили, що на приймальне відділення привезли дуже важку породіллю і всі чекають тільки мене.
Я кулею вибігла зі свого кабінету. По дорозі до виходу я встигла заглянути в кабінет зав. відділу і повідомити, що мене сьогодні вже не буде. Забігши в пологовий будинок, я помітила на ношах вагітну жінку. Її обличчя було не просто бордове, а неприродно бордового кольору.
– Що болить? – вирвалося у мене.
– Живіт, – простогнала пацієнтка.
– Петровичу, який у пацієнтки тиск? – я повернулася в бік свого асистента.
– Сто двадцять на шістдесят.
– Прекрасно. Коли вас почав боліти живіт? – продовжила я.
– Вчора. Ми їхали на машині в село до батьків і, мабуть, дорогою мене трохи потрясло. Погано стало ще вчора, але я думала, що все пройде, тому не зверталася за допомогою до медиків. Сьогодні вранці почало кровоточити.
– Зараз я подивлюся що тут у нас, – і я оголила живіт пацієнтки. Перше, що кинулося мені в очі були два рубці від попередніх пологів.
– Пацієнтку в операційну швидко! – крикнула я, а сама взялася за телефон. – Настя, готуйте операційну. У нас жінка з розривом матки по рубці. Швидко! Далі швиденько набираю ще один номер. – Жіноча консультація? Це лікар Шевченко Ніна Матвіївна. Швидко знайдіть картку вагітної Даценко А.Г. і несіть її в операційне відділення. Так, у нас операція.
Я схопила халат і маску з рукавичками в ординаторської і бігом в операційну. Тут вже все було готово, нас уже чекали.
– Рятуємо маму чи дитину? – прошепотів мені Петрович.
– Євгене Петровичу, яка дитина? Нам би хоч маму з того світу витягнути.
В операційній запанувала повна тиша. Ми всі прекрасно знали свою роботу. Кожен знав, що саме він повинен робити. Ми всі працювали. Коли ми розрізали пацієнтку, то я побачила, що плацента повністю відшарувалася. У цей момент я зрозуміла, що шансів врятувати дитину точно вже немає. Кровотеча посилювалася. Коли ми акуратно розрізали плаценту, то дістали звідти повністю білу дитину, яка не подавала ніяких ознак життя. Я передала дитину своєму помічникові.
– Степан, шансів немає?
– Ніяких, – відповів він. – На жаль, ми спізнилися.
– Можливо, все-таки можна щось зробити? Ти ж у нас в бригаді чарівник …
Степан Петрович забрав дитину. Після чищення ми почали зашивати пацієнтку. Раптом в операційній пролунав тихий плач. Було враження, що це новонароджене кошеня сказало своє перше і невпевнене «Мяу!» У цей момент в операційну зайшов Степан Петрович. На руках він тримав немовля. Це був тільки що народжений хлопчик.
– Вийшло? – невпевнено запитала я. – Ти це зробив? Ти врятував дитину?
– Не я, а ми, – посміхнувся Степан Петрович.
У цей момент мені на душі стало так тепло і затишно.
– Всім дякую. Всі молодці. Це наша з вами спільна перемога. Так тримати колеги! – я не змогла стримати емоцій і розплакалася.
– Не дарма вас називають чарівником, Петровичу!
Вам відомі історії, коли медики здійснювали схожі дива?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!