«Сама дитина, а вже третього народжує, де голова у людей?”- уже чую, як люди перешіптуються за моєю спиною

Я була дуже молодою мамою. Першу дитинку я народила, коли мені ледь виповнилося 17 років, другу – у 19. Знаю, що це вже багато. Та й нелегко в такому віці з двома дітками обходитися. Ось минув рік і зараз 20. І, можливо, ви вже здогадалися – я знову вагітна. Це було справжнім шоком для мене. За спиною двоє малюків, яким і так потрібен постійний догляд, а я вирішила ускладнити собі завдання. 

Термін ще малий. Всього 3-4 тижні. Був незахищений статевий акт., а потім затримка, тест, другий тест – і дві смужки. Зараз я в розпачі. Постійно плачу і намагаюся в цьому хаосі знайти вихід із ситуації. хотіла порадитися з чоловіком, а він мені: вирішуй сама, я за те, щоб залишити.

Я б теж не була проти залишити дитя. Усе ж таки не хочеться позбавляти когось життя, але з іншого боку я не впораюся з 3 дітками. Та й осуду зазнати не бажаю. я вже чую ці презирливі слова за своєю спиною, на кшталт: «Така молода, а вже третього народжує!», «Двох дітей зробили, а захищатися не навчились». 

Найбільше зараз злюся на чоловіка. Це був його безрозсудний вчинок, через який тепер мушу страждати я. Ось такі ігри, які коштують людського життя. 

Якби ми й досі жили в місті, як до народження першої дитини, то я народжувала б без вагань. Там мало знайомих і всім було б байдуже на якусь багатодітну сім’ю. Але зараз ми мешкаємо в селі. Тут нас усі знають. Тому ця звістка одразу облетить усю місцевість. Мені буде соромно дивитися у вічі іншим.  Та й важко буде бачити біля себе дитину, яка не була бажаною. Зараз плачу з ранку й до ночі. Читаю порали людей, які опинилися у схожій ситуації. Всі пропонують позбутися дитини так, щоб ніхто навіть не дізнався. Прикро, що можу стати однією з таких горе-матусь.

А чоловік ніби не розуміє серйозності ситуації. Питає, що сталося, коли бачить, що я плачу. Еге ж, не йому народжувати та доглядати за цим малюком. Страшно навіть уявити, що я могла б бути на місці такої небажаної дитини. Якби мені мама не дала життя? Якби я не побачила цей світ? Як же важко!

Та й з фінансами у нас зараз погано. Тобто все підштовхує тільки до одного розв’язку цієї історії. Може, вам вдасться знайти якісь переконливі аргументи? Що скажете?

Що можете порадити жінці?

Як вчинили б на її місці?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector