Сама з Києва, поселила до себе сім’ю з Запоріжжя. Грошей з них не брала, але тепер і мене застала скрута

Ми з чоловіком одружені вже 10 років, проживаємо у Києві, у нас двокімнатна квартира.

6 років тому не стало моєї бабусі, а свою однокімнатну квартиру вона переписала на мене. Батьки живуть у селі, їм вона ні до чого. Продавати ми не хотіли. Тож вирішили здавати в оренду. Ремонт там був хороший, можна було отримувати непоганий пасивний дохід. Тоді я тим паче в декреті сиділа з молодшим сином. Утримував нашу сім’ю лише Андрій.

Пізніше я, звісно, знайшла собі роботу, але працювала неповний робочий день. Ну і відповідна зарплата невелика. Тому гроші з оренди квартири часто дуже рятували.

Дівчина, що її орендувала — молода і перспективна. Дуже мила, привітна і порядна. Одразу мені до душі припала. Але, після того, як почалась війна вона поїхала за кордон. Звідти і почались наші проблеми.

Цілий місяць квартира пустувала, не знали, як правильно вчинити. Тоді порадились з чоловіком і таки заселили туди сім’ю переселенців з двома дітьми з Запоріжжя. Грошей з них не брали. Вони тільки комунальні послуги оплачували. Перший час навіть продукти їм купували, одяг віддавали.

Так минуло 3 місяці. Життя наше змінилось. Чоловіка звільнили з роботи. Грошей, грубо кажучи, у нас майже не було. Адже моя зарплата для нашої сім’ї зовсім крихітна. Зовсім недавно чоловікові погано було, тиждень в стаціонарі пролежав (а ви самі знаєте, які там ціни на ліки і лікарям..)

Мої батьки стали нам допомагати передають продукти зі села (картоплю, яйця, закрутки), але вони вже пенсіонери, більшого теж не дадуть.

Розмовляла з мамою, а вона мені порадила, поговорити з тією сім’єю із Запоріжжя. Пояснити, мовляв, ситуація змінилась, чоловік без роботи та ще й занедужав, двоє дітей, підвищення цін на усе і брати з них хоч якусь суму за проживання.

Знаю, що і чоловік, і дружина працюють. Дітей в школу віддали. Тому, можливо, мама і права. Потрібно з ними поговорити. Але водночас розумію, що там у них зруйноване житло, немає дому, немає куди повертатись.. Вони пережили важкі часи.. Мені незручно.

Я вже не можу про це думати, не знаю, як вчинити правильно.. На душі неспокій. І тих людей шкода, і самим зараз важко. Тому і шукаю поради..

Як вчинити цій жінці? Що порадите?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Коментарі

Viktoria
Adblock
detector