– Тихо, ви маму розбудите! Не бачите, що вона спить? – дорікав Сашко, коли церковний хор почав співати сумну пісню.
– Господи, дитино, як мені тебе шкода, – плакала сусідка, баба Зіна.
Сашко не розумів, чому всі сусіди та родичі плачуть. Принесли квіти, запалили свічки, священник щось читає з книжечки, всі одягнули чорний одяг, а його мама спить у дерев’яному ліжку.
Галинка останні місяці себе геть кволо почувала. Могла зомліти на дворі, що сусіди її ловили, аби вона об дорогу голову не розбила. А ще схудла, одні кістки з-під сукні виднілися. Ходила бліда, наче мумія.
Але не втрачала того душевного запалу. Хоча їй було важко навіть піднятися з ліжка, але вона йшла на кухню та робила діткам на сніданок, улюблені млинці з домашнім медом. Читала їм книги, розповідала різні історії про тварин та квіти, підкидала на руках високо-високо.
Тато майже не приділяв уваги Сашкові та братикам. Після роботи йшов до друзів у кабак, там цмулив пиво. Не раз сусіди його під руку тягли додому, бо Василь не міг йти.
А вдома починалися справжні крики та скандали. Все чоловікові було не те – як Галя поприбирала, яку вечерю приготувала. Найбільше вони сперечалися через гроші:
– Мені треба 500 гривень, поїду до міста, щось куплю собі до церкви. Бо то плаття вже геть зносилося.
– Зносилося? Візьми голку з ниткою та заший. Теж мені, велика королева.
Єдине, на що чоловік не жалів гроші – це випивка. Міг навіть за тиждень витратити місячну зарплату. А що його діти їстимуть та носитимуть, то вже мало цікавило.
І рік тому Галя почала себе геть кепсько почувати:
– Васю, треба мені у лікарню поїхати, аналізи здати.
– А що таке?
– Та от сили не маю навіть це відро з молоком додому занести. У голові паморочиться, все болить, кістки ламає.
– Так я знаю, що то за хвороба. Запалення хитрощів. Ти вже геть розлінилася, не хочеш на городі поратися. То яка з тебе господиня вийде?
І так день за днем Галі ставало погано. А одного ранку вона не прокинулася.
– Що ти спиш до обіду, там корову вже треба гнати на пасовище! Вставай!
Вася шарпнув Галю за руку, але вона не поворухнулася. Покликав сусідку Зіну, аби вона допомогла привести до тями жінку.
– Василю, та вже нема галі на цьому світі! Біжи до священника!
Через 3 дні приїхала мама Галі, Ольга Михайлівна з Італії. Вася десь був у кабаку, пив з друзяками. Йому було не до похоронів жінки.
– Нічого, мої дітки, бабуся про вас потурбується.
– Бабусю, ану скажи тим дядькам з хору, аби співали тихіше. Вони маму розбудять! Вона ж так солодко спить.
На Вашу думку, доля дітей тепер у надійних руках бабусі?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!