Минулої ночі я знову не спала. І це не тому, що тривога була, чи щось таке. Просто не могла заснути, поки Сашка не було вдома. Останнім часом він все частіше ночував… Десь. Де конкретно – сам Бог того не знає.
Ми з ним у шлюбі прожили 16 років. Не так вже й мало, якщо так подумати, правда? Разом ми виховуємо двох чудових донечок. Одній вже 15, друга ще підростає, недавно тільки перший ювілей відсвяткували.
Мені дуже подобалася наша сім’я. Грошей нам завжди вистачало, із Сашком ми майже ніколи не сварилися. І як і заводилися через яку дрібницю, то дуже швидко знову приходили до тями. Двічі на рік ми їздили відпочивати, поки війна не почалася. Зараз із цим стало важче, але в нас все одно все більш-менш благополучно. Було.
Десь місяців зо три тому я почала помічати, що мій чоловік якось дивно поводиться. Телефон завжди ховав, про роботу майже нічого не розказував, хоча й затримувався там майже щодня. Парфумами жіночими від нього ніколи не пахло, слідів помади на сорочці його я ніколи не знаходила. Та все одно знала: Саша мені зраджує. А тепер він ще й не ночує вдома.
Вірите чи ні, а я навіть свекрусі телефонувала пару разів. Питала, чи не в неї Сашко, чи не знає вона, що з ним твориться.
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Ой, Діанко, а звідки ж мені знати таке? То ж ваша сім’я, я до вас не лізу, – виправдовувалася завжди Ольга Максимівна.
Але ж все одно я їй не вірила. Отак жила я дуже довго. Тільки й роздумувала: зраджує, не зраджує… А тоді прийшла до мене подруга та розповіла цікаву історію.
– Діано, я тобі зараз щось розкажу… Тільки не ображайся на мене, ради Бога. Ти ж знає, що я тебе дуже люблю…
– Та кажи вже давай, чого ти тягнеш!
– Ну, словом… Ти ж знаєш, де моя тітка Марина живе? Ото там, біля старого парку. Так от, ходила я недавно до неї в гості. А поки двері відкривала, побачила, як твій Сашко з матір’ю і батьком з цього ж під’їзду виходили! Я в Марини зразу давай розпитувати, що тут і як. Виявляється, чоловік твій уже кілька місяців клинки до однієї жіночки підбиває. Вона набагато старша, ніж ми з тобою, у неї вже навіть внуки є. Це подруга свекрухи твоєї, щоб ти розуміла! А недавно оце ж вони ходили її з ювілеєм вітати!
Я там аж присіла, чесно кажу… У голові крутилося стільки різних думок, що від них аж нудило! З подругою я швидко попрощалася. Не хотіла, аби вона моїх істерик бачила.
А тоді я таки взяла себе в руки, зібрала чоловікові речі, виставила їх за двері і записку приліпила: “Вітаю з ювілеєм”.
Додому він ще не вернувся. Але, сподіваюся, мій гумор він оцінить.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!