Ніколи не потрібно робити поспішних висновків.
Оксана нічим не відрізнялася від інших дівчат. Виросла у звичайній сільській сім’ї. Батьки, звичайно, не бідували, але і з шиком не жили, як більшість людей в Україні. Сім’я жила спокійно, без зайвих сварок та галасу.
— Не знаємо, в кого Оксана могла така вдатися? — усміхалися сусіди, адже середуща донька й хвилини на місці постояти не могла. Була дуже прудка та енергійна.
— Натерпляться вони ще з нею, — говорили вже із сумом, коли Оксана стала підлітком.
Дівчина не вчилася, а до школи ходила через силу. Цікавили їй лише танці в клубі та хлопці. «Їду до Рівного, у ПТУ на швачку вступатиму», — поставила перед фактом батьків, отримавши атестат.
Мати, Галина, спершу зраділа, що донька вирішила далі вчитися, але потім страх охопив її.
— Боже, бережи її, не дай оступитися у житті, — шепотіла мати, проводжаючи доньку. — Вона ще мала, не дай дурного зробити…
— Галю, та вистачить вже стільки плакати. Себе в молодості згадай. Ніхто в такому віці клепки не має… — заспокоював чоловік.
Оксана вступила до профтехучилища. Мати кожних вихідних готувала доньці харчі та давала з собою трохи грошей. Та й донька ніби розумніша стала. Спокійна… Аж тут, мов грім серед ясного неба…
— Галько! Ти чула, що твоя доця втнула? — влетіла до хати сусідка Марина. — Судять її…
В Галини земля з-під ніг пішла. Не могла зрозуміти, що трапилося, аж раптом потемніло в очах. Проснулася на ліжку вдома. Кругом бігала медсестра та перелякані діти. Все село говорило за Оксану, ніби то на крадіжці попалася. Казали, за чужий вчинок постраждала, але дали Оксані два роки тюрми. Коли вийшла, повернулася в село.
Оксана з дому майже не виходила. Повсюди були погляди осуду ві односельців, усі шептали за спиною. Матір же не впізнавала власної доньки: спокійна стала, усю хатню роботу робить, подекуди ходить та й плаче.
— Доню, не плач… — поклала мати долоню на рідну голівоньку. — Все минеться.
— Мамо! Мамо… Якби ж ви знали… Як мені соромно за все, як я шкодую, але вже пізно… — промовляла зі сльозами на очах дівчина.
Галина заспокоювала її, підтримувала, та й батько і всі рідні співчували. Село з часом стихло і сама Оксана оговталася. Стала частіше на вулицю виходити.
— Яка ж гарна дівчина! Подивись… — кивнув Андрій у бік Оксани, котра вибігла з хлібиною в руках із сільського магазину.
— Ти шо здурів… Це ж зечка, Оксана! — відповів товариш.
Оксана, почула ці слова. Зачепили вони серце молодої дівчини, з такою понівеченою долею. Андрію ж байдуже було, старався завжди їй на очі попасти. Потім вже і стали зустрічатися. Оксана вже не плакала, а мрійливо усміхалася і лічила години, коли бачила свого коханого Андрійка, і хвилини до наступної зустрічі.
— Ти що твориш?! — кричала Андрієва мати, коли дізналася, з ким зустрічається син. — Я не пущу в хату цю злодійку!
Село загуло, як рій. «Показний парубок, гарний, а кого хоче брати за дружину… Що ж це діється? Та Ганька нізащо не пустить на поріг таку невістку», — перешіптувалися баби.
Ганна, мати Андрія, що вже тільки не пробувала, щоб розлучити закоханих. Оксана вже сама сумнівалася, чи достойна вона такого парубка. Син же сварився з матір’ю кожний день. Після чергового скандалу заявив:
— Якщо ви не погодитеся, ми поїдемо звідси.
Зрештою Ганна здалася: «Добре. Одружуйся. Але потім не нарікай на свою долю…»
Минуло п’ять років…
— І як тобі, Ганно, з невісткою живеться? Багато натерпілася? — запитала давня знайома Тамара.
— Ти що, Тамаро? Та я найщасливіша мати у світі! Мені тепер так соромно, що я ображала цю дитину. Дівчина дуже хороша, все помагає, все робить в хаті, ще й двох онуків мені народила.
Для односельців це була повчальна історія.
Ви знаєте схожі випадки?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!
-
-Вoт єcлi би нe iгpaлi в вoйнушку, a cдaлicь cpaзу, ужe б i жилi нopмaльнo… ...
Сьогодні у військкоматі почув таку історію від новобранця. Працював во... -
Вперше за 4 роки розлучення чоловік мені зателефонував і зробив дуже сумнівну пропозицію
Того ранку я прокинулася від дзвінка мобільного. Це був мій колишній... -
Як учениця віддячила своєму педагогові за розуміння через 10 років
Напевне, більшість дітей одразу змогли б поділити своїх шкільних вчите... -
На дні народженні рідного внука ми залишилися голодними, тому я не витримала, забрала конверт з ...
Мій син Данило зараз живе у Києві. Він поїхав туди ще після школи. Зап... -
Зайшла до аптеки та випадково стала свідком скандалу. А все через мову
Я біженка з Маріуполя. Дивом вдалося втекти з міста. Зараз проживаю в... -
Ситуація з російськомовною сім’єю мене вкрай обурила! Я не змогла змовчати
Доброго часу доби! Вирішила написати вам свою історію. Я зі своєю сі... -
Переїхала в будинок і зіштовхнулась з проблемами! Згадую життя в квартирі як рай!
Я мріяла все життя переїхати у приватний будинок, бо у місті мені надт... -
Субота, вечір. У маршрутку забігає огрядна пані та говорить до мене ламаною російською мовою
Працюю водієм маршрутного автобуса Львів - Новояворівськ. Субота, ве... -
Чому я повинна оплачувати бабусині похорони? Я не поїхала навіть провести її в останню путь
Субота, 7 ранку... Від сну мене відірвав телефонний дзвінок сестри Мир... -
Звертаюсь до пацієнтів: “Шановні, невже так складно помитися перед прийомом у лікаря?”
Я працюю лікарем, роблю діагностики на УЗД апараті. Якось на прийом за... -
Мій кум – людина дивна. Він не розуміє, яку роль відіграє мова зараз
У мене є найкращий друг з Харкова, звати Петро. Ми товаришуємо вже 10... -
9 січня на мій день народження ми зібралися в тісному сімейному колі. Я запросила і ...
Я ще 14 років тому поїхала в Італію на заробітки й досі там проживаю т... -
– Я втомилася від усіх людей, які нічого не знають! Проблема не у вчителях! Проблема ...
Ліза Роберсон багато років пропрацювала у школі та висловила усе те, щ... -
Ціною власного здоров’я і життя рятували інших. Пам’ятаєте дівчинку, яка винесла з пожежі сестричку?
Про те, що українці - незламний народ дізнався весь світ. Пошепки діля... -
Різко похолодало, Аня дістала теплу курточку і раптом виявила за підкладкою ключі від квартири
Хочу розповісти історію, яка трапилася в житті моєї сестри ще 10 років...