– Сергію, твоя бабуся несповна розуму? Як вона взагалі тобі таке запропонувала? – кричала на чоловіка, коли той розповів про плани на житло

У мене просто золота свекруха. Такої хорошої жінки, як пані Мирослава, я ще не зустрічала. Досить тепло прийняла мене в родину, називає “доця”. 

Однак, бабуся Магдалина – то жахлива жінка. Вона якраз свекруха для пані Мирослави. І спершу я думала, що раз бабуся не любить свою невістку, то до мене не матиме ніяких претензій. Ага, дарма сподівалася! Бабуся Магда Сатану навіть з пекла ладна дістати! 

На вигляд така мила та спокійна бабуся, біла та пухнаста. Тільки от як вона викрикає, як вона лається. Я хочу аж вуха у трубочку зігнути. Може навіть кинути в мене палицею чи подушкою. Раз зацідила мені в ногу пультом від телевізора. Бо, бачте, я погано їй квіти підливала.

Свекруха закордоном працює. Тому, певно, бабуся вирішила на мене перемикнутися: 

– Руки з одного місця маєш чи що? Я такі помиї собакам навіть ніколи не готувала!

– Дівко, я у твої роки на 10 людей їсти готувала. А ти така лінива, ото вареники в магазині купила мені? 

– Ти ліки переплутала. Я знаю, що задумала. Хочеш мене на той світ відправити! 

Останні місяці я вже сама не хотіла провідувати бабусю Магду. Тому мій Сергій після роботи заїжджав до неї у гості, провозив продукти та ліки. Ну і оплачував за неї комунальні послуги. Що з пенсії бабусі взяти? Копійки, а не виплати. 

Але я тоді зарікалася, що не буду навіть поріг її квартири переступати. Нащо? Аби знову почути, яка я погана жінка? У мене на роботі і так проблем з головою вистачає. 

Однак, тиждень тому Сергій прийшов додому такий радісний:

– Слухай, у мене є одна пропозиція. Ти ж знаєш, що у баби, крім квартири, є ще дача у Лозино. Так от вона хоче туди переїхати. 

– Мої вітання.

– Мало того, бабуся каже, що ту квартиру на Сихові віддає. Але за одної умови.

– Якої? 

Пошепки

– Я маю з тобою розлучитися. 

Я спершу подумала, що Сергій так жартує. Навіть пальцем біля скроні покрутила.

– Почекай. Я з тобою розлучуся, покажемо бабусі всі документи. А потім знову підемо до РАЦСу. 

– Сергію, ти остаточно розум втратив? Я у такі брудні ігри не буду гратися. 

– Чого? У нас буде власна двокімнатна квартира. Чи ти досі хочеш жити на орендованій? 

Так, у нашій родині родись гостро стоїть квартирне питання. У мене та Сергія маленькі зарплати, тому нема поки змоги купувати власне житло. 

Але йти на такі підлі умови бабусі? Ще й знаючи, що вона мене ненавидить і точно в тій квартирі не пропише. 

Я навідріз відмовилася. Через це ми дуже посварилися з Сергієм та вже декілька днів не розмовляємо. Але мої подруги кажуть, що я несповна розуму. Бо відмовляюся від такої пропозиції.

– Ну і що? Та бабка, рахуй, просто так квартиру віддає. Ну можна раз провернути таку аферу, нічого поганого не станеться. 

Мені не подобається така затія. І не знаю, як це пояснити Сергієві, що не варто танцювати під сопілку бабусі. 

Що б Ви могли порадити нашій читачці? 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector