Серце крається: син не хоче мене знати! А все тому, що квартиру донечці віддала. Та я не могла інакше

Вже місяць я не знаходжу собі місця. Син сказав, що знати мене не хоче. І я гадки не маю, як все виправити. Та розкажу усе з початку.

Ми з чоловіком вже зовсім не молоді. Петрові – 66, мені – 62. Все життя багато працювали, та жили досить скромно. Отримали від держави двокімнатну квартиру. В ній і виросли наші діточки: синочок Артем, і донечка – Ліля. Ми все робили заради дітей. Вони завжди мали гарний одяг, іграшки, ми оплачували репетиторів. Згодом діти здобули освіту. Ліля вивчилась на медсестру, почала працювати. Артем став електриком. 

Потім син зустрів своє кохання й одружився. Та молодим було досить складно, власне житло придбати не могли, а невістка народила. Ми пропонували з нами жити, та вони не хотіли. Квартира наша надто мала. Врешті Артем поїхав на заробітки до Польщі. Знайшов дуже гарну роботу, все офіційно. А тоді почалась війна і син забрав дружину з дитиною до себе.  

 – Ви хоч повернетесь колись? 

– Хто знає, як життя складеться. – відповідав син.

У доньки все було не так добре. Вона вийшла за лікаря. Ми раділи, що зять інтелігентна людина. Та вийшло навпаки. Мало не щодня він пив і влаштовував Лілі скандали. Ми всі сподівалися, що ситуація зміниться, коли онук народиться. Але цього не сталося. 

Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Донька терпіла ще кілька років, і вже зібралась розлучитися. Як раптом дізналася, що знову вагітна. Після народження другої дитини – зять остаточно пустився берега. Я розуміла, що мушу рятувати Лілю з дітьми й забрала їх до себе.

Та жилося усім нам дуже важко в маленькій хрущівці. Тоді якось мій чоловік запропонував:

 – Може залишимо Лілю з дітьми в нашій квартирі, а самі на дачу переїдемо?

 Ми довго про це думали, а тоді наважились. Зробили незначний ремонт в нашому маленькому заміському будиночку. Переїхати збиралися на весну. А синові якось нічого не сказали. Чомусь навіть не думали, що він проти буде. Знає ж, як потерпала сестра. 

Пошепки

Та якось чоловік розказав Артему про ремонт. Реакція була жахлива. Ми такого навіть не чекали:

 – То ви в мене за спиною квартиру Лілі віддали? Навіть спитати мого дозволу не хотіли?

 – Сину, ти ж знаєш, в Лілі біда! І двоє діток на руках.

 – А я що тут відпочиваю? Важко працюю мало не цілодобово. І теж житла не маю! Чи я вам не така сама дитина? 

 – Але ж ти може й не повернешся!

 – То продали б квартиру й поділили гроші порівну. Ліля б якусь однокімнатну придбала.

 – Сину, зрозумій нас. Ми вже їй пообіцяли. Тобі дачу залишимо!

 – Тоді забудьте, що у вас є син!

Його слова досі в вухах лунають. Не знаю, що мені робити. Як рідному братові не шкода сестри? Чому ж він такий жорстокий? 

Невже треба й справді продати квартиру й поділити гроші? Донька хіба малосімейку тоді купити зможе. Як бути?

Більше цікавих життєвих історій тутhttps://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector