Ніхто не здивується з моєї історії, адже таке трапляється часто. Я дуже люблю свого чоловіка, однак терпіти не можу його родичів. Старалася не звертати на них увагу, акцентуватися на власній сім’ї, однак нічого не допомогло. Просто не знаю, як налагодити з цими людьми стосунки. Зараз вже дійшло до того, що мене дратують будь-які дрібниці, пов’язані з ними.
Через таку напружену ситуацію почала задумуватися про розлучення, тільки щоб не бачити цих людей. Вони просто, наче сарана, лізуть, лізуть і лізуть в наше життя.
Заміжня я вже 19 років. У чоловіка є сестра. Перші років десять, жила вона собі спокійно, нікого не чіпала, бачилися у свята, і я до неї ставилася цілком позитивно. А ми з чоловіком ці роки працювали, заробляли, довго, нудно і важко. Фінансово ніхто і ніколи не допомагав, ми з ним з зовсім простих сімей, скажімо так.
Потім придбали житло, і останні років сім сестричка сидить на шиї у брата (чоловіка мого). Кожні вихідні приходять в гості, сидять днями, просяться на ночівлю, бідкаються, ниють, їдять цілий день. Мені не шкода, але у мене один вихідний, Який я повинна витрачати на те, щоб обходити родичів чоловіка. До слова, грошима допомагаємо регулярно, але вони окрім цього люблять смачно поїсти, а готувати не люблять.
Ще його сестра приходить до нас тоді, коли мене немає вдома. Нишпорить по моїх шафах, про холодильник взагалі мовчу. Знає всі мої парфуми, речі, взуття, прикраси, де лежать. Мій брат з мене сміється, каже, якщо вони потраплять в голодування, то від голоду не помруть, згризуть всіх і все навколо.
З чоловіка тягнуть і грошима і технікою, та мені й не шкода раніше було, ось чесно, але останні пару років це вже просто здирництво якесь, а ми не настільки забезпечені. Намагалася з чоловіком поговорити, але починаємо скандалити. А найголовніше, все б це нічого, якби ж сестриця проявляла до мене хоча б краплю поваги. Навіть все, що випрошує, ось навіть все що стосується жіночої частини (посуду, наприклад, продукти які побачила на кухні), вона починає просити у чоловіка, ніколи не запитує в мене.
Жодного разу вона не пішла з порожніми руками (чашечку, ложечку, пляшечку, духи, порошок, медик, масло, шампунька, шарфи). Як цигани, ну чесно. Роззувається в коридорі й вже бачить нову сумочку через дві кімнати й питає: «ой, нова сумка». Вийде в коридор, і поки я зайнята на кухні, міряє мої пальто і взуття. І як я не намагаюся сама себе заспокоювати, що люди різні, зате з чоловіком все добре, і це єдина моя проблема, все одно мене від неї підкидає.
Люди, порадьте що-небудь! Я вже і речі все ховати початку, абсурд якийсь. Що скажете?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!