Сестра думала, що вимкнула відеодзвінок і почала розповідати чоловікові усе, що думає. Я й не здогадувалась, як вона до мене ставиться

Я ніколи не вважала себе успішною. Усього в житті досягала важкою працею. В школі вночі не спала, готувалась до занять. Вступила в найкращий виш самотужки, мама й не знала, що я туди документи подала. 

Натомість на особисте життя мені часу бракувало. Вперше мала серйозні стосунки лише на другому курсі. Та й я однаково покинула хлопця, не хотіла, аби наші побачення заважали навчанню. 

Зовсім інакшою була молодість у сестри. Віра пропадала на дискотеках, а кавалери в чергу ставали. У 21 рік вона й вийшла за Дмитра. Хлопець добрий, проте не надто цілеспрямований. Зараз в них вже троє дітей, а живуть на орендованій квартирі. Я ніколи не розуміла, нащо було народжувати стільки дітей, не маючи грошей. 

Та зараз у сестри є бонус – чоловіка на війну не забирають, він же багатодітний батько. Сидить вдома й копійки заробляє. Віра постійно просить в мене гроші. Та я не можу розкидуватись, трохи допомагаю, решту відкладаю. Крім того, мушу висилати трохи й батькам, їм також не легко. 

Після початку війни я поїхала до Англії, змогла отримати там гарну роботу. Відтоді із сестрою спілкуюся лише он-лайн. Рік тому вона зателефонувала з проханням:

 – Ми тут подумали, що краще нам до тебе поїхати?

 – Куди? Я ж кімнату в жінки знімаю. Житла нема. Тут дуже важко влаштуватись, краще сидіть в Ужгороді, там безпечно.

 – Ти просто не хочеш допомогти! Боїшся, що ми там краще влаштуємось.

 – Та я просто вам правду кажу!

Пошепки

Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Я тоді образилась. Кілька тижнів не дзвонила Вірі, та врешті вона сама мене набрала, і наче нічого й не було почала гроші просити. Та на той момент я не мала ні копійки, витрати в Англії й справді значні та й мамі я напередодні вислала. Я все це пояснила, ще й додала.

 – Я тобі за кілька тижнів щось вишлю. Але багато не можу, бо мушу за щось жити.

 – Ну, гаразд. Бувай… – сказала вона.

А далі сталося те, чого я зовсім не очікувала. Віра думала, що відключилась, а насправді просто вимкнула картинку. Я чула її розмову з чоловіком:

 – Все вона бреше, просто грошей шкодує. Для рідних племінників. Ще сестра, називається. Ворогові таких родичів не побажаєш. Знає, як нам важко. Спочатку виїхати не допомогла, а зараз – допомогти не хоче…

Вона продовжувала, та я поклала трубку. А тоді твердо вирішила – більше ні копійки не надішлю. Допомагатиму краще батькам. Проситиму їх, аби цукерки й одяг племінникам передавали. І ніяких грошей. 

Ви б спілкувались з сестрою після такого?

Більше цікавих життєвих історій тут https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector