Зі своєю сестрою Оленою я вже багато років не спілкуюся. Вона мене розчарувала. Стала зовсім чужою людиною.
А колись в дитинстві ми були близькі. От тільки згодом Олена вийшла заміж за іноземця і залишилась із ним в Італії. Не знаю, що її так змінило, певно гроші. Її чоловік був бізнесменом, вони жили на широку ногу. Та жодного разу сестрі не спало на думку допомогти не те що мені, а навіть нашій мамі.
Я спочатку намагалась їй натякати.
– Було б добре у мами ремонт зробити, покрівлю оновити.
– Ти ж в неї живеш, от і допомагай разом зі своїм чоловіком.
Я й справді жила у неньки. Вийшла заміж за простого тракториста з нашого села. Вова – хороший чоловік, багато працює, та грошей нам однаково бракує. Мама сама запропонувала, аби в неї жили. Врешті їй веселіше і спокійніше, що хтось може швидку викликати.
Багато років ми так жили й все в нас було добре. Та коли я бачила, що іншим родичі з Європи гостинці передають, а нам Олена зовсім нічого – ставало гірко на душі.
Згодом мама почала хворіти, невтішний діагноз – цукровий діабет, який швидко знищує внутрішні органи. Я зателефонувала сестрі з проханням купити в Італії ліки:
– Ти що, тут ліки такі дорогі! Та й без рецепта нічого не придбати.
Я впевнена, що щось можна було б вигадати, сестра просто не схотіла. І навіть дізнавшись про важкий стан матері, вона не подумала, що слід приїхати. А ненька сумувала за нею. Незадовго до смерті просила:
– Зателефонуй Олені, нехай приїде!
– Вона зараз не може, зайнята.
Одного разу я навіть накупувала продуктів італійських в магазині й збрехала мамі, що то сестра вислала. Ви б бачили, як вона раділа. Та матуся так і не дочекалась на приїзд дитини. Навесні її не стало. Олена навіть на похорон не приїхала.
Та минуло пів року і настав час оформити спадщину. Я не мала сумніву, що сестрі стара сільська хата не потрібна і я стану власницею маминого будинку. Та на мене чекав сюрприз.
Раптом приїхала Олена і заявила, що претендує на свою частину будинку. Ми отримали всі документи. Та все це мене засмутило.
– В тебе грошей кури не клюють. Нащо тобі ця халупа?
– А чому я маю відмовлятися від свого. Хочете – виплатіть мені половину вартості й переоформимо документи.
Та ми не мали таких грошей. Ще й чимало витратили на лікування та похорон. Ми й надалі живемо в будинку мами, але продати його не можемо. А діти наші вже дорослі, в місті навчаються. Не знаю, як воно надалі буде. Але з сестрою я більше не спілкуюся.
Як гадаєте, гроші можуть так зіпсувати людину? Через них сестра змінилась?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!