Мою сестру Люду батьки завжди любили більше і задовольняли всі її примхи. Хоче Людочка день народження у кафе – будь ласка, побачила в кулінарії якесь апетитне тістечко – батьки вже купили. І на навчанні їй довелось зіграти: поступила на платне, батьки взяли на себе ці витрати, відмовилась від гуртожитку – на тобі квартиру в оренду. А я коли потрапила на бюджет, почула лише скромне “молодець” від батьків. От і все, на що вони спромоглися. Я зі стипендії собі купляла продукти, а щоб вистачало на одяг, мусила підробітки шукати, бо батьки все дбали про сестричку!
Коли я виходила заміж, то мала розраховувати лише на гроші чоловіка, я навіть сукню взяла на прокат. А для сестрички у свій час знайшовся і ресторан, і лімузин, і образ відповідний! Я вийшла заміж і трохи забула про цю нерівність. Бо що мені тепер до Люди, як у мене свої турботи?
Але рік тому сестра розлучилась, переїхала до батьків і тепер бігає до мене за грошима у борг. Я іноді їй давала 100, 200 гривень, але щоразу запити зростали. Я розумію: у неї складна ситуація. Залишилась сама з двома дітьми, вони зараз тісняться з батьками у двокімнатній квартирі. Та в мене і свої діти підростають, їм постійно чогось треба. Приміром, зараз збираю їх до школи, купую осінні речі. А сестричка прибігає:
– Дай хоч 3 тисячі.
В мене такі гроші були, але я сестрі відмовила. Вже через годину мама подзвонила і почала мене звинувачувати:
– Хіба ти не розумієш, як зараз Людочці важко? Навіть дітей не має в що вдягнути!
Я не хотіла згадувати про те, що нещодавно віддала їй поношені речі із дітей. Вони були в дуже гарному стані, а сестра не сказала навіть “дякую”. А ще цього літа вона вийняла з шафи мою улюблену сукню і сказала:
– Дай поносити, тобі не личить зелений.
Це була не просто сукня, а подарунок від чоловіка. Ми разом її обирали. Тоді вже навіть Павло закрив перед нею двері, бо не витримав такого знущання.
Сестра ніколи не віддавала борги і ніхто не смів з неї вимагати, але останній випадок мене дуже розлютив. Як можна так користуватися чужою добротою? Тут ще й мама підключалась:
– Хіба ти жалієш сестрі? Чи ж я так тебе виховала?
Я все життя була для батьків на другому місці, та бути при цьому ще й чужим гаманцем не хочу. Знаю, яке зараз положення у сестри. Та невже вона досі не розуміє, що треба братись за голову і шукати собі нормальну роботу? Я б дала їй ці гроші, але так ця історія ніколи не закінчиться. Як маю вчинити?