Моя сестра Катя дуже ексцентрична особистість. В неї завжди було повно кавалерів. Вона знаходила їх без зусиль і покидала без роздумів. Лише з одним хлопцем затрималась на рік. Від нього й завагітніла.
Народився чудовий хлопчик Дмитрик. Та сестра зупинитись не могла. Далі шукала кращий варіант. Спочатку залишила сина у наших батьків. Згодом вийшла все ж заміж і забрала його. Та шлюб тривав всього два роки. Потім Катя втекла від чоловіка. Звісно батьки її прийняли, Та тоді вони були вже не молоді, тато серйозно хворів, а мама мусила його доглядати.
Коли почалась війна сестра прийшла до мене з проханням:
– Я хочу їхати в Німеччину.
– Що ти там робитимеш?
– Подруга вже там. Допоможе мені. Знайду роботу, влаштуюсь і Дмитрика заберу.
– А зараз ти його з ким залишиш?
– Нехай з тобою поживе. Мама вже не може його доглядати. А в тебе все добре, дітей ще не маєш. Я через два місяці його заберу.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Я навіть не знала, що казати. Всього пів року тому заміж вийшла. Як я мала повідомити чоловікові, що в нашому домі з’явиться дитина, ще й не його рідна. Сестру взагалі зрозуміти не могла. Вона хотіла залишити сина в країні, в якій війна. Не уявляю, як можна влаштовувати своє життя, знаючи, що дитина в небезпеці.
Все ж я пообіцяла порадитись з чоловіком. Скажу чесно, він зовсім не зрадів:
– Це величезна відповідальність. Я мріяв про дітей, але ж своїх.
– Але ж це мій племінник. Що робити?
– Добре. Але лише на два місяці.
Я погодилась. Сестра обіцяла надсилати гроші. Дмитрик чудова дитина. Ми з чоловіком відразу ж знайшли до нього підхід. Катя наприкінці першого місяця вислала на 200 євро. Ми навіть зраділи, що вона серйозно до цього ставиться. Та минув ще місяць і вона перестала нам телефонувати. Я писала їй, просила маму, аби та з нею поговорила. Врешті ми переймались, чи все в неї добре.
Катя зателефонувала, сказала, що все гаразд, та в неї фінансові труднощі. Вона не може забрати сина і надіслати гроші. Але потім місяці минали, а вона й надалі знаходила причини, чому не може приїхати за сином. Врешті сказала, що зустрічається з німцем, має серйозні наміри й не хоче все зіпсувати дитиною.
Я люблю Дмитрика, та він увесь час питає, коли приїде мама. В мене серце розривається. Покинути дитину не можу, але й не знаю, як врозумити Катю.
Порадьте, що мені робити?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!