Колись я думала, що Дмитро перспективний і амбітний. Того й заміж за нього пішла. Він навчався і вже працював, ще й був дуже щедрим. Щоразу на побачення з квітами приходив, дарував дорогі подарунки.
Дмитро мав квартиру, після весілля ми зробили там ремонт і переїхали. Коли почали жити разом я стала помічати, що він ніколи не відмовляє близьким у помочі. Мені це навіть подобалось, такий чуйний. Але згодом почало дратувати. Мало не щодня телефонувала його сестра Катя, або мама й просили про допомогу. Друзі постійно позичали гроші і я навіть не знала, чи віддають вони їх.
З часом у нас з’явились діти, а з ними й серйозні витрати. Дмитро отримав гарну посаду, я пишалась його досягненнями. Але усі довкола дедалі частіше звертались до нього по допомогу. Когось цікавили зв’язки чоловіка, та більшість все ж цікавили фінанси. Він ніколи не відмовляв. Мене це бісило, як можна бути таким м’яким.
– Якби ми відкладали ці гроші, вже б багатіями стали б.
– Ти не розумієш, що таке справжня дружба. Вони б теж мене в біді не покинули.
– Ой, щось не віриться.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
І ось якось я знайшла на столі коханого нотатник. Відкрила і завмерла. Там був величезний список, сторінок на десять.
“Сестрі – 2 тисячі доларів, другу Віталію – 500…”. Я погортала. На перших сторінках деякі рядки були закреслені. Це, вочевидь, означало, що хтось гроші повернув. Але інші навіть не збирались. От, наприклад, сестра жодного разу не віддала борг. За моїми підрахунками Дмитро їй віддав майже десять тисяч доларів.
Усе це мене розлютило. У нас діти підліткового віку, незабаром їм їхати на навчання. Треба мати капітал. До повернення чоловіка я підготувала розмову.
– Як ти міг роздавати гроші, за моєю спиною! Я ж твоя дружина!
– Послухай, я ж не чужим позичав. І вони всі віддадуть. От побачиш.
Ми довго спарилися, та врешті він пообіцяв, що більше ніяких позик. І ви знаєте, що сталося, за кілька років про Дмитра забули всі друзі, навіть сестра телефонувала лише на свята. А потім сталася в моїй сім’ї біда, старша донька потрапила в аварію. Ми витратили чималі гроші на її операції. Та мали оплатити ще реабілітацію. Тоді Дмитро почав дзвонити усім, хто йому заборгував. І що, більшість навіть не відповіли. А інші перепросили, сказавши, що не мають грошей.
Ось так робити добрі справи! А ви як вважаєте, це нормально? Що б ви відреагували на такі вчинки чоловіка?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!