Моя старша сестра ще давним-давно виїхала в Португалію, десь у 2016 році. Казала, що хоче там знайти якесь гідне майбутнє, бо в Україні не було нічого, що б їй подобалося.
Ні робота їй не підходила, ні зарплата. Навіть хлопця не знайшла, а на той час Марії було вже під 30, як то кажуть “часікі тікають”. Зібрала валізи, взяла документи і поїхала геть.
Знаєте, у Португалії їй дійсно посміхнулася доля. Через місяць після приїзду Марія зустріла чоловіка. Її кавалерові було вже 50, ні дітей, ні жінки, але зате має великий бізнес. Тоді в сестрички почалося розкішне життя – подорожі, відпочинок, дорогі подарунки та машини. Щоразу у мене ледь щелепа не відвисала, коли дивилася фотографії Марії в Фейсбуці.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Однак, вона досить довго не запрошувала нас у гості і сама вкрай рідко приїздила в Україну. Я навідувала наших батьків, мій чоловік допомагав на дачі та городі. Хіба востаннє сестра приїздила ще до війни, десь у січні чи грудні. Привезла мамі 500 євро, пачку солодощів і на цьому все.
Тільки щось цього місяця Марії щось все-таки стало в голові на місце та вона запросила мене відсвяткувати свята у Португалії з дітками. Мої малі так раділи, коли почули про цю поїздку. Тим паче, там набагато тепліше, ніж тут в Україні.
Чоловік дав мені пару тисяч гривень та євро. Ми доїхали нормально, але перше, що мене здивувало – Марія не зустріла нас на вокзалі. Тільки надіслала смс з адресою та номером таксі. Ось така португальська “гостинність”.
Вілла в Марії була величезна, таких будинків ще ніхто не будував. Пальми, деревця декоративні, а які машини. От звичайне містечко, але таке враження, наче тут якісь депутати живуть.
Марія відчинила двері та одразу повела мене на кухню. Гадала, що вона пригостить нам чимось смачненьким, бо ми втомлені та голодні з дороги.
– От, дивися, тут буде ваша поличка для продуктів. Можеш сюди поставити якісь фрукти чи йогурти.
– Тобто?
– Ну що тобто? Я вас запросила пожити, але тут не ресторан. У нас прийнято, що кожен сам собі купує продукти і готує їсти.
Мене це дуже шокувало. От ми, українці, щоразу гостей так щедро зустрічаємо, що словами не передати. За декілька днів і квартиру прибираємо, і смаколики готуємо. А тут “сама собі купуй і готуй”. Дякую, що хоча б тоді дала мені каву та хліб на канапки.
Потім Марія показала кімнату, де ми маємо жити. Звичайна коморка, кімната під сходами на поверх. Тільки 3 ліжка, тумбочка та маленька люстра. Звісно, ванну і туалет ми також мали окрему, ту саму, куди ходили прислуги.
– А ти нам якусь екскурсію проведеш?
– Ой, я зайнята, у мене зустріч з подругами. Ти сама краще замов таксі та поїдуть гуляти.
– Я ж тут загублюся.
– Що ти вигадуєш проблеми на рівному місці? У тебе є інтернет, введеш там адресу чи кафе.
Ми з дітками погуляли від сили годину. Я не знала дійсно, на яку маршрутку сідати, де виходити. Тут всі говорять португальською, англійську чи українську не розуміють взагалі.
За свої гроші я купила дітям солодощі, сувеніри додому та іграшки. До речі, чоловік Марії взагалі не прийняв нас у гості нормально. Коли діти гралися у кімнаті, то він міг навіть крикнути, щоб не галасували. А ще нарікав, якщо я взяла без дозволу його чашку на каву. Ну звідки я знала, що можна брати, а що ні?!
Така “гостина” тривала декілька днів. І у мене вже закінчилося терпіння. От ми з сестрою стільки років не бачилися, рідко спілкувалися у Скайпі. А зараз, коли я спеціально до неї приїхала у гості, здолала понад 3 тисячі кілометрів. А Марія взагалі не хоче з нами якось час провести!
– Тобі що, якісь гульки важливіші за рідних? Ну племінники за тобою сумують, хочуть погратися.
– А ви сюди на курорт приїхали? Я вам не екскурсовод чи кухарка.
– Але ти моя сестра та їх тітка. Хоча б годину свого зіркового часу приділи нам.
– Ой, щось тобі не подобається – то валізи в руки та на вокзал.
А я взяла і так зробила. Вдалося знайти літак на вечір до Польщі, а потім вже автобусом добиралися додому. Так наша відпустка закінчилася на такій сумній ноті. Сестра навіть не поцікавилася, як ми доїхали, не попросила вибачення.
Батьки до неї телефонували, намагалися достукати, що Марія вчинила погано. А вона ще й на них накричала та заблокувала номери телефонів.
Так ми 29 грудня ввечері приїхали, діти плакали, бо я ж обіцяла Новий Рік святкувати закордоном.
Я не розумію, що трапилося з сестрою. Невже її так чужа країна та гроші змінили?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!