Своє кохання я дуже довго шукала. Все тому, що раніше мені не до того було. Я фанатично вчилась, батьки мене з дому не могли випхати.
– Доню, всі дівчата на танці ходять, а ти за книжками цілодобово.
– Я не хочу на танці
– Тобі треба з однолітками спілкуватися, з хлопцями.
– Не цікаво мені з ними.
У мене й справді не було нічого спільного з однокласниками, й друзів особливо не було. Лише згодом в університеті почувалась нормально в компанії. Але продовжувала вчитись. Згодом поїхала на стажування в Німеччину, а повернувшись, знайшла гарну роботу.
Тоді й познайомилась з колегою. Максим був душею компанії, гарний і успішний. У свої 28 років я закохалась вперше, і так, наче підліток, до нестями. Два роки ми зустрічалися, а потім одружились. На той момент я вже мала власну квартиру й автівку. Це був шлюб цілком успішних і дорослих людей.
Та Макс хотів, аби я трохи пригальмувала з роботою, стала більш сімейною, м’якою, а я так не могла. І з дітьми поспішати не хотіла. Нащо все псувати, жили ми добре, подорожували.
Та одного дня зателефонувала мама з проханням:
– У твоєї сестри курси в місті, можна вона у вас поживе місяць?
Щоб ви розуміли сестра Наталка молодша за мене на 12 років. Вона моя повна протилежність. Вчитися ніколи не хотіла, навіть вступати у виш відмовилась. Натомість записалась на якісь курси бровістів.
Я погодилась, все ж рідна сестра. Якби ж тоді знала, що з цього вийде. Сестрі в мене сподобалось. І вона залишилась і надалі. Я не знала, як пояснити, що це не найкраща ідея. Мама вмовляла не виганяти Наталю. Вона ж після курсів хотіла в місті роботу знайти. І ось за пів року одного вечора сестра мені зізналась:
– Послухай, я вагітна?
– Як? Невже в тебе хтось є?
– Ти лиш не ображайся! Від твого чоловіка. Ми кохаємо один одного.
– Як давно? Чому я цього не помітила.
– Наші стосунки почались мало не відразу. Це була пристрасть.
– Забирайся з моєї квартири! – Як? Ти мене виженеш? Вагітну?
– Звичайно! І Макса теж забирай.
Наталка в сльозах пішла збирати речі. Тоді прийшов Макс і все це побачив. Почав пояснювати, що кохає мене, а сестра його просто звабила. Я йому вірила, але пробачати не збиралась. Виставила їх обох.
Наступного дня мені зателефонувала мама:
– Як ти могла? Вагітну сестру вигнати? А якщо із нею щось станеться.
– В неї є Макс, подбає! Треба було головою думати, як до мого чоловіка в ліжко лізла. А вас вітаю! Нарешті матимете онука!
Після того я не хотіла спілкуватися ні з ким. Вважаю, що ненька теж винна в цій всій ситуації. Вона вмовила мене прихистити сестру, та й виховала її такою теж вона.
Скажіть, невже мені варто остаточно порвати усі стосунки з рідними? Як би ви зробили?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!