У мене є старша сестра, Христина. Після закінчення університету вона одразу поїхала в Польщу на заробітки. Колись вона вже раз їхала у Краків на роботу, по спеціальній програмі для студентів. І їй так сподобалося, що вона вирішила знову поїхати.
І Христина пропрацювала у Польщі цілих 8 років. Була і в Кракові, Варшаві, Гданську, Вроцлаві. Де її тільки не носило по всій країні. Але приїздила до Тернополя раз в 3 місяці. Привозила батькам якісь продукти та гроші, але це був мізер. Наприклад, наша сусідка, Ольга, щомісяця отримує від матері велику коробку з продуктами та грішми з Іспанії.
Сестричка ще планувала знайти у Польщі свого коханого. Однак, їй не дуже з цим щастило. Там вона мала швидкоплинні романи, а не якісь серйозні стосунки. Та і щось останніми місяцями їй не дуже з роботою щастило, Скаржилася, що зарплату затримують, графік важкий, мало платять.
– Та скільки можна на цих польських панів працювати? Я що, собі в Тернополі роботу не знайду? Тим паче, хочу бачити свого племінника Давидика.
На той час я вже була заміжня та народила первістка Давида. Однак, ми з чоловіком жили на орендованому помешканні. Це була навіть не нормальна квартира, а просто кімнатка з кухнею разом на 20 квадратів. Родину забезпечував тільки Микола, тому грошей витрачали на таке скромне житло. Але ми планували згодом взяти кредит чи іпотеку на власний дім.
І так зійшлися зорі, що ми знайшли чудовий варіант новобудови. Поруч садочок, школа, супермаркет. Приватний сектор з дитячим майданчиком та великим парком. Ідеальний варіант для нас. Але на заощадження було тільки 5 тисяч доларів, не вистачало ще 20. Якраз приїхала сестра до Тернополя.
– Піди, поговори з нею. Вона точно допоможе. Скажи, що ми борг віддамо, як тільки закінчиться будівництво, – казав Микола.
Я купила для сестри тортик та шампанське, аби привітати з приїздом. Христина розклала гроші на столі та почала їх складати до купки, як то кажуть “підбивала касу”
– Я тебе дещо хочу попросити.
– Га? Що?
– Слухай, ми тут знайшли гарну квартиру, ще на стадії будови. Сама розумієш, що нам трохи не вистачає на житло, маємо мізер. І хотіла тебе попросити, як сестра сестру…
– Позичити гроші? А скільки треба?
– 20 тисяч доларів.
– Е ні, сестричко, ти не туди звернулася. Ну яка гарантія, що ви мені повернете всю суму? Тим паче, я сама хочу кпити квартиру.
Христя зараз живе з батьками, у них двокімнатна квартира. І там все гарно, ремонт нормальний, ще її речі збереглися. Але сестра вперлася, що хоче свою квартиру. Ще й вибрала сектор найдорожчий у місті, одразу біля озера. Там ціни ого-го які.
Навіть мама почала вмовляти Христю, аби вона трохи почекала зі своїми бажаннями. Якщо треба – вони навіть готові розміняти свою квартиру заради неї. Але сестра вперлася, що ні копійки нам не дасть:
– Ну я сумніваюся, що ви ці гроші мені віддасте! Краще самі йдіть до батьків жити!
Але мій чоловік не хоче йти у зяті. Ми мріємо про власне гніздечко, де будемо жити тільки ми з синочком. Мама казала, що раз така проблема – треба їй їхати самій на заробітки чи розмінювати квартиру. Але я не хочу, це вже занадто.
Як мені достукатися до Христини? Я розумію, що ці гроші їй важко далися. Але у нас маленька дитинка, і це ускладнює ситуацію. Їй нічого не заважає ще почекати, поки ми борг віддамо, поживе з батьками. Нам квартира потрібніша, ніж їй. У мене он син та чоловік, а вона у свої 29 нічого не має!
Хто з сестер правий у цій ситуації? Як вирішити таку проблему з квартирою та грошима?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!