Я завжди сміялася з людей, які полюбляли копирсатися на городі чи годинами стояти на кухні. Та нещодавно після чергової “запари” на роботі я почувалась страшенно виснаженою. Вперше в житті мене нудило від самого вигляду монітора комп’ютера.
А тоді так склалося, що мама попросила мене допомогти почистити яблука на варення. Мішок яблук. Я сіла, взяла в руки ножа. І вже за 10 хвилин збагнула – це кайф. Я отримувала неабияке задоволення від простої монотонної праці. Мозок наче звільнився, на серці стало легко.
І тоді я збагнула одну річ – людство цурається простої праці, шукає складнощі, вигадує важкі схеми. А натомість втрачає найголовніше – здатність відчувати щастя і гармонію.
Ми дивимось складні психологічні трилери, полюбляємо важку літературу, ми постійно і всюди все ускладнюємо і драматизуємо. Нам здається, що так наші особистості більш наповнені й існування має глибокий сенс.
Хоча насправді все просто. Щастя в дрібничках. Не треба його шукати, як щось глобальне, те, в що можна зануритися з головою. Ні! Щастя – в гарній погоді, у квітах, які розквітли восени, в посмішці дитини, та доброму слові матері. Щастя – в смачній страві та в гарній музиці. Воно всюди!
Не позбавляйте себе можливості насолоджуватись. Зумійте залишити складне, бодай деколи радіти з того, що є зараз.
А ви вмієте радіти життю? Знаходите щастя в простих речах?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!