Ще років 20 тому (чи навіть більше) ми з братом домовилися – він забезпечує батьків та отримує їх квартиру, а я просто відмовляюся від спадку. Адже на той час вже мала власне житло. Звісно, з Ростиком тоді не підписувала ніяких договорів, навіть просто розписки не було.
Однак, зараз багато чого змінилося. І я вирішила так “скасувати” нашу домовленість. Повірте, на це є дуже вагомі причини. Деякі родичі через це рішення навіть припинили зі мною спілкуватися!
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Наші батьки не дуже багаті люди. Пам’ятаю, як у дитинстві ми часто їли пісну гречку чи варену картоплю без м’яса, бо на такі продукти не вистачало грошей. А якісь шоколадки чи печиво для нас були справжнім подарунком на свята. Одягу нового ми не мали, мама все купувала або на секонді, або сусіди продавали.
На щастя, ті наші “темні” часи потім закінчилися, переїхали з нещасної однушки в гарну, трикімнатну квартиру в центрі міста. І якраз про це житло досі йдуть суперечки.
Я після університету вийшла заміж. Свекруха прийняла мене, як рідну донечку, та зробила грандіозний подарунок – квартира. Мій чоловік помалу крутився в місті, робив бізнес. І зараз у нас є великий завод, де працює багато підлеглих. Грошей у нас достатньо, можемо дати нашим діткам все необхідне – від дорогого одягу до поїздок закордон. Старші сини навчаються у приватному ліцеї, займаються спортом.
Я зараз не вихваляюся вам своїми грішми. А просто хочу, щоб ви точно зрозуміли, який буде контраст, якщо порівняти мене та Ростика.
А братик, на жаль, за голову братися не хотів. То він працював таксистом, а через 2 тижні звільнився. То влаштувався охоронцем в АТБ, але сварився з покупцями та керівництвом. Мій чоловік пропонував Ростикові йти до нас на завод. Однак, брат тоді дуже сильно образився. А знаєте, чому? Бо Степан запропонував йому не керівну посаду.
– Я не збираюся з ранку до ночі біля станка сидіти. Краще б мене своїм заступником зробив.
– Ага, щоб потім ти мені збитків приніс? Дякую, у мене для цього є досвідчена та мудра людина.
І Ростик вирішив тепер “втопити” своє горе у випивці. Коли ще мав свої гроші, то купував горілку. А потім почав просити у мами чи тата.
Мало того, час від часу приводить до квартири своїх собутильників. То вони дивилися футбол, палили, слухали голосно музику.
Бідолашна мама постійно прибирала, готувала їсти. А тато, хоча на пенсії, але влаштувався на роботу майстром взуття. Я стараюся раз на тиждень привозити їм пакет з продуктами, оплачую комунальні послуги, купую теплий одяг. Цього місяця привезла їм нові курточки та взуття, для тата взяла грілку, аби на роботі не замерзав, бо то приміщення у підвалі.
І щоразу, як я бачу п’яну мармизу брата, то аж стукнути його хочу. Сидить на спині у літніх батьків, пропиває їх пенсію, чужих людей водить.
А що буде з квартирою, коли батьків не стане? Що там влаштує брат? Та почне водити всіх сусідів та друзів, аби перехилити чарку-другу. Я часто бачила в передачах, на що перетворюють житло та сарай. А мама з татом так довго збирали гроші на те житло…
Тому от вирішила забути про ту домовленість. Нехай ми поділимо житло і брат йде на всі чотири сторони.
Батьки до цього нейтрально ставляться. Я бачу, як мамі важко вести господарство та обслуговувати брата, але боїться йому перечити. Не знати, що йому збреде на п’яну голову. А тата вдома майже нема, бо постійно ремонтує взуття.
Однак, деякі родичі мене не розуміють. Кажуть, що я безсердечна сестра, не хочу ніяк братові допомогти. Але він вже доросла людина, повинен взятися за голову.
Може, ця ситуація з квартирою його хоча б чомусь навчить. Бо не хочу, аби через таку дурничку ми стали ворогами.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!