У мого старшого брата є жінка, Валентина. Ну така вона вже хитра та підла лисиця, я вам передати не можу.
Спершу вона прибрала до рук батьківську квартиру. Мама переписала на Валю та Романа свою двушку, а сама поїхала в село. Я тоді навчалася у Києві та рідко приїздила додому. Тому і не знала про цю аферу зовиці.
Хоча Валя обіцяла приїздити до мами, привозити їй продукти. Однак, за 5 років була в неї тільки на свята. Звісно, нічого з продуктів та ліків вона не привозила. А коли мама мала їхати до міста на огляд лікарів, то Валя не пускала її елементарно переночувати. Тому мама йшла до куми на пару днів.
Потім вже я вийшла заміж та переїхала до свого чоловіка Данила. Свекруха мене дуже тепло прийняла в родину, почала називати донею. Згодом я народила сина Михайлика та донечку Марію.
Однак, нашу родину спіткало горе – свекруха важко захворіла і терміново треба було зробити операцію на печінку. Там час йшов не на тижні, а на дні. Я тоді сиділа в декреті, всю родину утримував Данило. У нас були певні заощадження, але їх не вистачало. От залишалося зібрати буквально 2 тисячі доларів.
Тому я звернулася до Валі та Романа за допомогою. Ну аби позичили хоча б 500 доларів.
– Валюню, я все до копійки поверну, обіцяю. Можеш навіть розписку з мене взяти!
– Ні, не можу. Ми ремонт у ванній та туалеті робимо, – нахабно сказала зовиця та ще й закрила двері прямо перед моїм носом.
На щастя, нам допомогли сусіди. Вони організували в церкві спеціальну скриньку на пожертву, священний постійно читав молитву за одужання Василини Михайлівни. За тиждень ми зібрали потрібну суму. Ось так чужі люди допомогли більше, ніж родичі.
Свекрусі швидко зробили операцію, вона одужала. Ми ще довго віддавали борги у друзів через лікування. Однак, раділи, що пані Василина жива та здорова. А от з Валею та Романом я перестала спілкуватися. Ми бачилися хіба на свята у родичів, і те, просто віталися і все. Зовиця завжди знаходила можливість повихвалятися дорогими телефонами, модним одягом. Навіть дітей віддала вчитися у приватний ліцей, де викладають іноземною мовою.
Загалом, відтоді минуло років 7 точно, вже не згадаю. Роман перетворився у повного каблука, який без команди Валі ніщо робити не буде. Знаєте, от колись мій брат виглядав таким красенем, розумний, сильний, веселий. А зараз лисуватий, щетина неголена, животик випирає з-під сорочки, синці під очима.
Так сталося, що ми з чоловіком ще у 2019 році виїхали до Німеччини на заробітки. Діти залишилися зі свекрухою, ми пересилали їм гроші. Змогли нарешті зробити гарний ремонт у квартирі, привезли нові меблі у дитячі кімнати та на кухню. Свекруха завчасно пішла на пенсію, адже наших грошей їй цілком вистачало.
Тиждень тому я приїхала в Україну, привезла гостинці для дітей та гроші. Просто свекруха давно мріяла, аби переїхати на дачу. Вона має невеличку ділянку, але там все треба привести до ладу. Знести старий будинок, паркан, знайти будівельну бригаду, купити меблі. Ми поки з цим не поспішаємо, але хочемо, аби наступного літа пані Василина вже туди переїхала. Та і ми за дітками дуже скучили, плануємо, що до кінця 2023 ще побудемо в Німеччині на роботі.
Додому я привезла чималу суму. І сказала про це мамі. А вона потім зателефонувала Валі і поділилася такою “радісною” новиною. І що ви думаєте? Зовиця вже наступного дня приїхала до мене у гості:
– Слухай, наш старший син женитися буде. Чекаємо на поповнення у родині.
– Мої вітання.
– І ми хочемо молодятам купити квартиру. В нас є пару тисяч, але трохи не вистачає. Зараз такий час складний, сама розумієш, важко гроші заробити. Ну ти б не могла нам, як родичка, дати 10 тисяч доларів?
У мене аж очі на лоба вилізли. Я декілька секунд мовчала, потім як розреготалася на весь будинок.
– Я щось смішне сказала?
– Ой, Валю, а ти забула, як я просила в тебе гроші свекрусі на лікування? То що ти сказала?
– Яка різниця? Ми ж рідні люди!
– Валю, тоді тобі ремонт був важливішим за мене. Ну а зараз також роблю ремонт на дачі. Тому вибач, але нічим не зможу допомогти. Хіба можу тобі роботу в Німеччині знайти.
Валя почервоніла в секунду, наче рак. Не очікувала, що я їй так легко відмовлю. І як почала мене на весь під’їзд проклинати. Вже дійшло до погроз:
– Повір, до тебе навіть на похорони ніхто не прийде. Аби ти вдавилася тими грішми, скупердяйка!
І от моя мама навіть почала захищати Валю. Каже, що ремонт почекає, треба племіннику купити квартиру. Я так рознервувалася, що заблокувала її номер телефону. Аби не дзвонила та дурниці не розказувала.
Зізнаюся – мені ні каплі не соромно за це. Я не злопам’ятна людина. Але приємно, що могла ось так Валі “помститися” за гроші. Та і, якщо чесно, я не вважаю її близькою родичкою. І думаю, що Роман скоро прозріє та розлучиться з такою горе-жінкою.
Наша читачка вчинила правильно? Що б Ви зробили на її місці?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!