Днями подзвонила мені сестра і замість того, аби спитати як я, що в мене нового, відразу почала з прохання:
– Позич мені 8 тисяч євро! Петрик одружуватись зібрався.
– Чи ти геть сором втратила? Вистачає нахабства мені дзвонити?
– Це ж твій племінник! Я згодом поверну.
– Не дзвони мені більше! Не сестра я тобі!
Після нашої розмови Алла наскаржилась нашій мамі. Вона подзвонила ображена.
– Чого ти так з рідною сестрою. Ми ж сім’я, як не крути! Чи ти через гроші геть пихата стала?
– Згадали про сім’ю? Чого ж не думали, як квартиру на Аллу переписували? Тоді я вам чужа стала.
– А хіба я не правильно зробила? Алла мені в усьому допомагає, а тебе поряд нема.
Мене аж тіпати почало від її слів. Річ у тім, що ненька сама мене до Італії випхала, гроші заробляти. Я тоді щойно розлучилась, до неї з донькою приїхала. Роботу мала, та заробляла небагато.
– Ну, що ти тут сидітимеш? Ніколи не заробиш. А я теж вічно вас утримувати не можу!
Тож я залишила свою 12-літню донечку і поїхала. Дуже важко мені було, сумувала за дитиною. Та працювала й мамі гроші висилала. Ненька все скаржилась на ціни та що їй бракує. А я майже не відкладала, хоча так мріяла про власне житло. А згодом якось в телефонній розмові донька розповіла, що моя молодша сестра Алла переїхала до мами разом зі своїм новим чоловіком. І всі вони на мої гроші й жили. Тоді я вирішила більше не висилати їм. Виділяла по 200 євро на утримання дитини. А коли донька розповіла, що їй зовсім нічого не купують – я вирішила приїхати.
Щойно я увійшла до моєї мами – дуже здивувалась. В будинку зробили ремонт, купили гарну сучасну техніку. І я розуміла, що все це за мої гроші. Це страшенно дратувало. Адже дозволу мого ніхто не питав. Алла ходила вся з новим манікюром, в дорогому одязі. Чесно кажучи, я собі такого ніколи не дозволяла. І це разом з тим, що чоловік сестри нормального заробітку не мав. А племіннику вже сім років виповнилось.
Тоді я забрала доньку і відправила її на навчання до технікуму. Жити вона почала в гуртожитку. Я вирішила, що краще висилатиму гроші донечці, а решту відкладатиму на житло. Так за кілька років я купила двокімнатну квартиру. Мама ж дзвонила і весь час просила гроші. Та я їй відмовила:
– Ви й так мої гроші не на дитину витрачали, а на власні ремонти. Тепер мені треба подбати про наше майбутнє.
Неньку мої слова образили. Не дивно, без моєї підтримки жилось їм усім не легко. Та минуло кілька років і я дізналась, що свій будинок ненька переписала на Аллу. Мене це страшенно обурило, я почувалась зрадженою. А коли сказала про це мамі, вона спокійно відповіла:
– На тебе покластися не можна! А Алла поруч! Крім того, в тебе вже є квартира.
Відтоді ми спілкувалися вкрай рідко. Моя донька здобула освіту, а згодом вийшла заміж. Коли ж народила я вирішила повернутися. Так хотілося бавити онуків. Звичайно за ці роки я гарно заробила. Купила ще одну квартиру собі та відклала на старість. І ось мені подзвонила Алла.
Її син вирішив одружитися. Ще й велике весілля зробити. До слова, моя донька просто розписалася і в кафе з найближчими друзями пішла. Алла ж свого сина від війни відмазала, заради цього вони дідову землю продали. І знову мого дозволу не спитали. Тепер ви розумієте, чому я так відреагувала на її прохання. Нехай я буду найгіршою сестрою на світі, та ні копійки їй не дам.
Вчора мама мені знову подзвонила. Сказала, що я невдячна.
– Де б ти була, якби я тебе не прийняла після розлучення? Хто б з онукою сидів?
– А чи мало грошей ви з мене витягли? Це вам ще й вигідніше було!
Посварились ми остаточно. Мені прикро, що все так. Адже більше родичів я не маю. І не знаю, скільки ще мама житиме. Та хіба я можу закрити на все очі і дати гроші, котрі навряд повернуть?
Вибачте. Даних поки немає.