З чоловіком ми старалися виховувати сина правильно. У нас не дуже сучасні погляди на життя, я пропрацювала вчителькою, а чоловік – інженером. Вдома в нас завжди була дисципліна, але щодо матеріальних речей, то в сина було всього схочу. Старалися дати йому все найкраще. Закінчив гімназію й вступив до медичного інституту, паралельно ще займався спортом, не мав шкідливих звичок.
Я розуміла, що ми все з чоловіком робили правильно, син чітко ставив перед собою цілі й не витрачав час на дурниці, як його однолітки.
Навчання в університеті було складним, перед кожною сесією Віктор практично не спав, тому я не здивувалася, коли він закінчив інститут з відзнакою. Далі – інтернатура, а в 27 років мій син стан викладачем, а паралельно ще працював лікарем. Зараз моєму хлопчику вже 33 роки, у нього хороша робота, непогана зарплата, але не у всьому так йому щастить. З жінками все значно важче. Мій Віктор ще у школі був красивим високим парубком, однак дівчатка не проявляли до нього інтересу. Тоді я думала, що його однолітки цікавляться більше хуліганами.
Однак в дорослому віці нічого не змінилося, тоді він почав знайомитися з дівчатами на різноманітних сайтах знайомств, після побачень вживу він часто розчаровувався в протилежній статті. Через це він, напевно, і втратив упевненість в собі.
І от згодом раптово припинив з нами спілкування. Він не брав від нас слухавку, а сам телефонував раз в тиждень на п’ять хвилин, щоб дізнатися чи все добре. Я дуже переживала, оскільки боялася, щоб він не потрапив в якусь халепу.
Все стало на свої місця, коли Віктору виповнилося 30 років й у нього нарешті зав’язалися серйозні стосунки. “За ручку” гуляли вони не довго, так що з дівчиною я познайомилася, коли вона вже була при надії. Ми з чоловіком були дуже щасливі, нарешті у нас буде онук!
Однак після весілля ситуація лише погіршилася. Віктор практично перестав з нами спілкуватися. Невістку й онука я бачила лише двічі – на хрестинах, а потім коли святкували рік малюка. Пройшло вже пів року, а діти чомусь уникають контакту з нами. Ще під час першої зустрічі невістка дуже зверхньо поводилася, але я не думала, що вона так налаштує мого сина. Відчуваю, що наступний раз побачу онука лише через 5 років.
Здається, що ця дівчина якимись чарами прив’язала до себе Віктора, але чи можливо таке в сучасному світі? Думаю, що помилок у вихованні ми не допускали, адже зараз він успішний, ввічливий, хороший батько. Але от чому до нас таке ставлення, не розумію.
Вже говорила сину, що вони можуть нам залишати онука, якщо захочуть відпочити, але невістка категорично відмовила. Сказала, що нам дитину не залишить ні в якому разі. Чим це ми її образили?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!