Після закінчення школи я вступила до університету, паралельно ще влаштувалася на роботу. Перший рік проживала в гуртожитку, а потім орендувала квартиру разом з подругами. Весь цей час молодший брат був поруч з батьками, в яких на той час були проблеми зі здоров’ям. Я заробляла якусь копійку й пересилала йому. Згодом батьків не стало, а питання спадщини спровокувало між нами конфлікт. Під час сварки він мене дуже образив – сказав, що я покинула їх напризволяще й поїхала в інше місце в пошуку щастя. Я жінка горда – сказала, щоб брат залишив собі квартиру, а сама зібрала речі й повернулася в обласний центр.
Ми з ним практично не спілкувалися, а через чотири роки я одружувалася. В коханого – велика родина, а в мене з рідних – лише брат. Вирішила зателефонувати й помиритися, запросити на весілля. Приїхав він з порожніми руками, нічого нам не подарував. Розповів, що теж планує одружуватися, а паралельно – відкриває власний бізнес, квартиру батьків продав й переїхав до своєї нареченої.
Через рік він дійсно одружився, але мене з чоловіком не запрошував. Потім в Інтернеті я побачила фото його обраниці – було зрозуміло, що вона з багатої сім’ї, тому брат вирішив пошвидше зробити їй пропозицію. Пройшло ще два роки й трапилося те, чого не очікувала я – мене звільнили з роботи, а чоловік сказав збирати речі – він подає на розлучення. Як виявилося, у нього вже довгий час була коханка. Йти мені було нікуди, тому я зателефонувала братові. Він мене покликав жити в їх з дружиною будинок. Дуже вдячна йому за це, адже не знаю, де б я була зараз.
Однак вже в перші дні я зрозуміла, що життя з ними не буде для мене казковим. Анна – дружина брата, була не в захваті від моєї присутності, однак виділила мені кімнату. Заміський будинок належить їй, тому моє проживання там під великим питанням. Я у всьому допомагала Ані, готувала для них, прибирала. Згодом мою роботу почали приймати, як належне, а ще з’ясувалося, що кімната, в яку мене поселили, призначена для гувернантки. Настала весна й Анна почала доручати мені роботу в саду. Інколи брат дає мені кишенькові гроші на їжу, оскільки я не можу їсти з їхнього холодильника – маю особистий у своїй кімнаті.
З Анею ми практично не спілкуємося, вона не сприймає мене. От минулого тижня прибирала, а потім вирішила перепочити – зробила собі бутерброд зі шматочком м’яса. Анна влетіла в цей момент на кухню й почала гарчати, як це я смію їсти на її кухні після шостої вечора, і взагалі я їй набридла.
Ось так – мені 40 років, а я без власного житла, роботи й сім’ї. Як налагодити своє життя, не знаю, і від кого чекати підтримки, якщо навіть в рідного брата працюю за копійки. Порадьте, що мені робити далі?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!