Я кохала Миколу усім серцем. Та чи могло бути інакше? Такий ніжний, улесливий, він завжди знав, що сказати, аби дівчина розтанула.
Коли ми побралися – я була на сьомому небі. Уявляла, що наше спільне життя буде казковим. Та приблизно за рік все змінилося. Мій коханий дедалі частіше дорікав. То я не так його речі поскладала, то погано поприбирала, або ж не смачно приготувала. Я старалася, як могла. Роки минали, але було лише гірше. Врешті його випади стали агресивними. Якщо не подобалась їжа – міг викинути її в сміття, або ж в пошуках якоїсь речі почати все розкидати в гніві.
Я не знала, що робити. Питала поради в подруги.
– Ну скажи, невже я така погана господиня?
– Можливо він чимось іншим незадоволений? Вашим інтимним життям.
– Та все ж так добре було, а зараз звісно гірше, він увесь час ображений.
– Може, зроби йому сюрприз, романтичну вечерю, приготуй щось вишукане, вдягнись гарно.
Мені здалося, що це гарна порада. Я приготувала м’ясний рулет, салат, запалила свічки та вдягнула гарну сукню. Коли Микола увійшов відразу подивився на мене здивовано.
– О, колись тобі гарно в цій сукні було, а зараз мало не тріщить на тобі.
Я намагалась не звертати уваги. Ми сіли їсти. Раптом він вигукнув.
– Що це за гидота? До рота не взяти! За шість років не навчилась готувати!
– Але ж я так старалась.
Він жбурнув таріль на підлогу, вдягнувся і пішов геть.
Тієї ночі додому мій чоловік не повернувся. Я не знаходила собі місця, все прокручувала в голові, що я не так зробила. Зателефонувала подрузі.
– Мабуть, я все ж таки зовсім погана господиня. Ще й розтовстіла, чоловік на мене й не дивиться.
– А може тобі варто перестати через нього побиватися? Не думала, що він просто погана і невдячна людина.
Наступного дня, коли чоловік повернувся, я не витримала і спитала.
– І так ми будемо жити усе життя?
– Але ж ти зовсім не стараєшся. Подивись на себе! Ти нікому така не сподобаєшся.
– Тоді не бачу сенсу жити разом.
– Ти ще мені й погрожуєш? Забирайся геть, це моя квартира.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Від приниження мені було важко дихати. Я зібрала речі й поїхала до подруги. Наступного дня, коли чоловік був на роботі вирішила забрати решту. Та вдома мене вже зустріла нова господиня. Худа і розфарбована.
– Я речі хочу забрати.
– То заходь.
– Швидко ж Микола знайшов заміну.
– Насправді ми вже давно разом.
– І тебе не зачіпало те, що він одружений.
– Ти сама винна. Для чоловіка треба старатися. А ти на вигляд, як тітка якась. От подивись на мене, я завжди вдома нафарбована, сексуальна. Я не готую і не прибираю. Жінка має бути для кохання.
Чути це було важко. Я забрала речі й пішла. Побажала їм щастя. За кілька місяців ми розлучились. Якийсь час я побивалась, страждала, а тоді подруга взялась за мене. Примусила змінити імідж, записала в зал.
Минув рік і якось на вулиці я зустріла ту саму коханку Миколи. Хотіла вдати, що не бачу її, та не вдалося, вона сама мене наздогнала.
– Ти не уявляєш, як із ним важко.
– Я чудово уявляю. Але ж ти – не я. Ти жінка для кохання.
– Та де. Він увесь час кричить, хоче, аби я готувала і прибирала. А я не вмію. Каже, що ти краща була. Постійно невдоволений.
Я дивилась на неї й згадувала своє життя. Раптом на серці стало так добре. Яке щастя, що я звільнилась. Адже цей чоловік ніколи не зміниться.
А ви як гадаєте, зможе хтось догодити такому?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!