Ми з чоловіком довго та важко працювали, щоб заробити на своє житло – трикімнатну квартиру. Коли ми нарешті туди в’їхали, то родичі вирішили розпоряджатись нашою квартирою.
Ми з Олегом 8 років на всьому економили, щоб придбати таке бажане житло. І от минулого року наша мрія здійснилася.
Як переїхали, то одразу запросили усіх друзів та родичів на новосілля, щоб потім кожного окремо не приймати в гостях. Всі приїхали, окрім чоловікової сестри Яни. Відгуляли новосілля, свекруха навіть ночувати залишилась.
На ранок, як Ольга Семенівна їхала додому, сказала:
– Це добре, що у вас з кімнати, буде де всім жити.
Ми її словам особливу увагу не надали, та дарма.
За кілька днів і Яна завітала, та не сама, а з трьома дітьми та кількома сумками речей.
– Ти що до нас переїжджати надумала? – запитав Богдан.
– Майже – розсміялась Яна. – Ти краще сестрі із речами допоможи.
Чоловік заніс у квартиру 3 великі сумки одягу. Я не розуміла навіщо людям, які приїхали у гості на 2-3 дні стільки речей. Та згодом Яна все прояснила.
– Ти ж знаєш, що мої хлопці (у Яни близнята) вступають, от вони в тебе залишаться, а ми за два дні поїдемо додому із Софійкою – розпорядилась зовиця.
– Тобто племінники лишаються на вступні іспити? – питає чоловік.
– Ні, вони у вас жити будуть. Маєте три кімнати, то й потіснитесь трохи, бо студентам зараз важко, сам розумієш.
Я від несподіванки аж рота відкрила. Яна вирішила поселити своїх дітей у нас, навіть дозволу не запитавши.
– Про такі речі взагалі питають наперед! – закипав Богдан.
– Що тут питати. Ти що племінників на вулицю виженеш? Ні. А, до речі, ти про прописку не забудь, бо вона обов’язково має бути – давала настанови Яна.
– Тобто ти мало того, що не запитала дозволу на життя твоїх дітей у нашій квартирі, так ще вимагаєш їх приписати. Ти не знахабніла часом?
– Тобі дітям кімнати шкода?
– Це наша квартира і ми самі нею будемо розпоряджатись. У нас скоро дитина з’явиться і квартиранти у наші плани не входили.
Після цих слів Яна роздратовано вивела дітей і з речами пішла, кричучи:
– Ти егоїст, лише про себе і думаєш.
У Яни було троє різних чоловіків. Від першого вона народила близнюків, з другим недовго прожила і розбіглись, а Софія від третього. Живе зовиця досі зі своєю мамою, яка її та онуків доглядає.
Яна поводиться так, ніби їй всі все винні. З дитинства звикла, що все їй, то і дотепер так поводиться.
Богдан дав сестрі зрозуміти, що вона нами не керуватиме, от вона і розсердилась. Чоловік чітко розмежовує сім’ю та родину, і ставить на перше місце завжди сім’ю. Це стосується як його, так і моїх родичів. Я в цьому Богдана підтримую.
На наступний день після ситуації з Якою зателефонувала свекруха. Вона теж кричала, що ми егоїсти, що неправильно виховала Богдана, а тоді сказала:
– Якщо не приймеш племінників, то немає в тебе ні мами, ні сестри.
Чоловік не поступився, і тепер ні зовиця, ні свекруха з нами не розмовляють. Вони ображені. Ще й розпускаються плітки серед родичів та знайомих, які ми погані, вигнали їх х нашого дому.
Поки що ми на ці балачки не зважаємо.
Які у вас стосунки з родичами? Як реагуєте на такі вияви нахабства?