Того ранку я прокинулась, як завжди о 6 ранку. Приготувала всім сніданок, зібрала, вдягнула, попрасувала чоловікові одяг і приготувала усім перекуси. На себе, як завжди, часу бракувало. Вдягнула, що трапилось під руку і побігла відводити дітей до школи та на роботу. Та вже о 10 ранку мені зателефонував Костя.
– Я не зможу забрати дітей зі школи, мені дуже зле.
– Що трапилось?
– Якби ти була уважна – помітила б, що я вже зранку погано почувався.
– Вибач, ти ж знаєш, як я поспішаю щоразу.
– В мене температура. Ти мусиш приїхати.
– Яка температура?
– 37,2.
– В шафці є жарознижувальне, випий і лягай спати.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Я не могла приїхати. Роботи було багато і хтось мав забрати дітей зі школи й відвезти на гуртки. На вечір я повернулася стомлена і розчавлена. Дорогою ще поїхала за дітьми, а потім по продукти та несла важку сумку. Знала, що ще доведеться вечерю готувати.
І ось, заходжу я у квартиру і чую голос свекрухи. Далі картина ще цікавіша – лежить мій Костя в ліжку, а Ліза Михайлівна бігає довкола з малиновим чаєм.
– Що ти за дружина? Костя тут конає, а ти десь вештаєшся?
– Я на роботі. А що, так погано? То викликайте швидку.
– Про чоловіка дружина має дбати.
– А хто дітей доглядатиме? Чи я можу просто так роботу покинути?
Ми посварилися. Потім виявилось, що в мого милого температура аж 37, 6. Я, до слова, на таку навіть не зважаю. Не знаю, як реагувати на цю поведінку. А найгірше, що свекруха вирішила залишитися в нас, адже, за її словами, я нехтую здоровям чоловіка.
І як би ви на це реагували?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!