Олена перебуває в шлюбі вже цілих двадцять років, у неї двоє дітей, старший син цього року закінчує школу. До декрету жінка була справжньою кар’єристкою, отримувала непогану зарплату.
Після народження дітей Олена намагалася повернутися на свою фірму, однак там її вже не потребували. Ще довго шукала іншу роботу, але було дуже важко. Коли діти пішли в сад, то почалися постійні застуди, потрібно було з синами сидіти вдома, а це не подобалося жодному начальству. Згодом і чоловік висловлював своє невдоволення, що жінки ніколи немає вдома. Тоді і сказав їй звільнитися. Так вона вже п’ятнадцять років вдома: готує, прибирає, кожному тарілки під ніс, а потім все перемити. Всі хатні обов’язки виконує тільки вона.
– От недавно гостювали ми в своїх давніх друзів! – сумно зітхає 40-річна Олена. – Ця зустріч закінчилися тим, що ми вже тиждень не розмовляємо. Він мені заявив, що я погана дружина, бо от у всіх його друзів кожна жінка вносить лепту в сімейний бюджет, а я ні. В того жінка працює бухгалтером, в іншого – магазин свій відкрила. Всі успішні, а я одна така домогосподарка. Але ж він сам в цьому винен, коли у мене справи почали іти вгору, йому захотілося дітей. От і пожертвувала своєю кар’єрою. Потім він хотів, щоб я сиділа вдома, сама все робила і не стомлювала його домашніми обов’язками. Ніби мені всі ці роки легко було! Він тільки ввечері прийде, подивиться телевізор і спати. Його робочий день тривав з 9 по 19.00, а в мене 24/7. Сама мріяла про роботу, щоб втекти з дому, а він мені тоді скандали влаштовував. Тепер коли діти вже старші, хоче, щоб я ішла на роботу! Але хто мене візьме? Стільки часу пройшло, я нічого не вмію, все забула.
– Тобі потрібно сказати, що він так говорив тобі тоді сам!
– Я йому нагадувала! А він мені заявляє, що так не говорив, а якщо щось і було сказано, то я просто неправильно зрозуміла його тоді, слова вивернула навиворіт і суть повністю змінила!
Чоловік Олени заробляв добре, за весь час придбали власне житло, автомобіль, відклали кошти на хорошу освіту, та й старшому випускнику купили квартиру в новобудові. Але от зараз криза, і він запанікував.
А головне, що Олена весь цей час займалася домашніми справами сама. Вони навіть з холодильника готову їжу вийняти не можуть, все треба розігріти, подати. Коли вона їде до матері, то мусить приготувати гору контейнерів в холодильнику на кожного, бо по-іншому так і не побачать, що в ньому стоїть.
Де в будинку лежать його власні шкарпетки і сорочки, чоловік Олени ніколи і не знав. Про те, що потрібно чистити черевики, час від часу мити сантехніку, прати одяг, та просто протирати підлоги в квартирі, він теж уже давно забув – адже всі ці роки воно якось робиться саме.
– От куди я маю зараз іти на роботу? Ще й в кризу стільки людей звільнили, а він хоче, щоб я без навичок кудись влаштувалася. Та й вони з дому зроблять кошмар. Хто ж все буде робити?
На чоловіка Олена сильно ображена – за те, що він зараз виганяє її, виростила дітей і віддала найкращі роки свого життя для комфорту сім’ї, невідомо куди: йди і працюй, мовляв, ставай ким-небудь, сидіти вдома вже немодно. Вона теж працювала всі ці роки, однак ця робота залишилася ніким неоцінена.
Що ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!