Нещодавно я побувала на весіллі у родичів. Одружувався син моєї хрещеної.
Про маму нареченої шепотіли усі гості. Жінку звали Наталя, виявляється, вона з бідної та неповноцінної сім’ї. Змалечку змушена була працювати, через те, що батько її помер, а мати хворіла на гострий ревматизм. Влаштувалась вона продавчинею у місцевий магазин, власником якого був якийсь бахур. Йому сподобалась дівчина, тому він вирішив скористатись її наївністю. Освідчувався у коханні, обіцяв золоті гори, проте коли дізнався, що Наталя від нього завагітніла, звільнив з роботи й пригрозив, аби не сіяла чуток в місті. З розпачу дівчина не знала куди їй тікати та яку роботу далі шукати. Вирішила залишити маму під наглядом сусідки, а сама подалась у чуже місто. Там народила доньку Оленку та по-справжньому відчула себе щасливою.
Наталя присвячувала усі свої сили та любов вихованню дитини. Це було помітно, адже дівчинка росла дуже старанною та розумною. Школу закінчила на відмінно, а пізніше своїми силами вступила в університет, де здобула медичну освіту. Там познайомилась з Остапом. Вони закохались та повідомили батькам, що хочуть побратися.
Пані Наталя водночас зраділа, коли почула про весілля, але й засмутилась, оскільки не була фінансово підготовлена. Однак вона переконала Оленку, що зможе знайти вирішення цій ситуації. Не знаю, як їй все вдалося, адже паралельно вона забезпечувала ще хвору маму. Натомість моя хрещена Ліля та її чоловік Олег, батьки Остапа, дуже заможні та впливові люди. Я впевнена, що при зустрічі з пані Наталею, вони постійно хвалилися своїми статками, фінансовими можливостями й зв’язками. Якось пам’ятаю, моя тітка мені телефонує та жаліється:
– Ми взяли на себе усі витрати весілля. Оплачуватимемо декораторів, музикантів, фотографа, а ця мама Олени лиш би на своїх гостей нашкребла, — насміхалась вона.
Якщо відверто, від її слів навіть мені ніяково стало. А тепер, побувавши на весіллі, коротко про мої враження: наречена Оленка мала чудовий вигляд, сукня хоч не з останньої колекції, дуже скромна, проте їй дуже до лиця. Вбрання, до речі, купила пані Наталя. Але тітка Ліля на святі хвалила лише себе, гості тільки те й чули, що мама Остапа те, мама Остапа се. Потім, коли дійшов час дарувати подарунки, батьки нареченого рвались до мікрофона й демонстративно оголосили про свій презент молодятам:
– Хочемо вас привітати та подарувати те, що вам і не снилося. Це сімейний відпочинок у найдорожчому п’ятизірковому готелі в Буковелі.
Усі присутні були вражені, їх долоні аж горіли від оплесків. Проте коли пані Наталя йшла вітати молодят, люди такими поглядами дивились на неї, ніби насміхались. Вона бере у руки мікрофон та каже:
– Дорогий Остапе, сьогодні я дарую тобі найдорожче, усе що маю — свою донечку. Найкрасивішу квіточку, яку виховувала, плекала. Прошу, щоб ти її завжди любив та цінував. Будьте щасливими у власному сімейному гніздечку! — і простягла долоню, у якій були ключі від квартири.
Після щемливих слів мами нареченої плакали усі, тільки моя хрещена не знала куди себе подіти. Адже вона зовсім не очікувала, що убога сваха зможе її перескочити. Я вважаю, що ця жінка точно заслуговує, щоб її донька була щаслива.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!