– Що ж тепер, мамо? Який сором… Усе село сміятиметься, що наречений на весілля не приїхав. Краще зникнути з лиця землі, ніж пережити таке.

Оксана шепотом промовила до матері: 

– Мамо, що тепер буде? Мені дуже соромно… Село точно буде сміятися… Наречений не приїхав на весілля, що я маю тепер робити? Хоч крізь землю провалитися. 

– Не плач, Оксано, все буде добре, –  мати заспокоювала доньку. 

– Олеже! – гукнула сусіда. – Їдьмо до поїзда.

– Іду, – відповів той. – Людмило Іванівно, за вами і на край світу. 

Жінка грюкнула дверима автомобіля та сіла на переднє сидіння. 

– Їдемо моїй донці шукати нареченого, – сказала серйозно мати.

Олег шоковано глянув на жінку: 

– Ви зараз серйозно? Ніхто ж не погодиться. 

–  А що тут такого? Чому б ні? – щиро здивувалася. – Я дам гроші, вони зараз всім потрібні. 

Людмила Іванівна попрямувала на перон та заговорила з двома хлопцями. За декілька хвилин вона вже вела хлопців до машини. 

– Олежику, тепер їдемо в магазин, – сказала. – Одягнемо молодого з дружбою.

– Молодий документи має? – посміхнувся Олег.

– Все є, не переживай. Краще познайомтеся: наречений Андрій і його дружба Ігор…

– О це вже гарний молодий! – загомоніли гості. – Нарешті.

Оксана вибігла з хати і побачила двох незнайомих чоловіків. Мама обняла дочку і відвела її трохи вбік:

– Це Андрійко. Ти маєш вибір: або ти виходиш за нього заміж, а потім розлучаєшся, або тебе все життя буде переслідувати сором. 

Оксана посміхнулася та підійшла до нареченого. 

Весілля відсвяткували гарно. Андрій чудово увійшов в роль. Так все було гармонійно, що гості нічого не запідозрили. Коли все закінчилося, Оксана підійшла до чоловіка та промовила:  “Дякую. Ти мене виручив”. Глянула на нього ще раз і додала:

– Не хвилюйся. Нас швиденько розлучать.

– З чого ти взяла, що я хочу розлучатися, – упевнено сказав Андрій. –  Давай ближче познайомимося….

– Оце так життя! – подумала вголос. – Із полум’я та в пeкло. Один клявся, що любить, і покинув, інший не любить і не покидає…

З того часу так і живуть 20 років, двоє дітей виховали. А свекруха досі дивується такій долі. Весілля, яке мало стати соромом на все село, стало великим щастям. Зять обіймає тещу та й запитує, скільки має дати грошей за таку дружину: 

– Не ви мені, мамо, а я вам. Хоча… такої жінки ні за які гроші не купити.

Вам сподобалася історія?

U2
Загрузка ...