Одружувалася я одразу після університету і це було точно не найкращою ідеєю. Тоді ми з майбутнім чоловіком не мали ні житла, ні постійної роботи. Відповідно орендувати також не могли. Повертатися в село до моїх батьків я не хотіла, то ж залишився єдиний варіант – проживання зі свекрухою.
Орест говорив, що це лише на перший період, а потім він знайде постійну роботу, й орендує нам окреме житло. Зі свекрухою життя виявилося взагалі не легким, її постійно не влаштовувало все, що я роблю: перу не так, прасую не правильно, сина її я погано обходжу. Згодом це почало віддзеркалюватися і на наших стосунках. Ми перебували в постійному напруженні й стресі, сварки й конфлікти стали звичним методом спілкування.
Тоді я зрозуміла, що потрібно щось змінювати, адже так ідо розлучення недалеко. Після серйозної розмови з чоловіком, він все-таки погодився винайняти окреме житло. Згодом в нас стосунки налагодилися, все було чудово, правда, не вистачало дітей. Однак я розуміла, що не хочу народжувати дитину, поки не буду мати власного житла. Тоді вирішили їхати в Польщу, заробити грошей, щоб купити квартиру. 
Забрали нас туди тітка з дядьком, які вже за кордоном 8 років. Її в селі багато людей засуджували, мовляв, дітей кинула на маму, а сама чоловіка пішла пильнувати. Однак тітка не реагувала на такі слова, адже говорила, що чоловіка надовго від себе відпускати не можна. Та й гроші швидше заробляться.
От через два роки ми наскладали кошти на квартиру, згодом переїхали у власне житло. Тоді я була надзвичайно щаслива. І знаєте, хто мені знову все зіпсував? Свекруха! Спершу вона приїжджала до нас чи не щодня і поводилася так, наче вона в себе вдома. Згодом вона заявила, що на свою квартиру вона вже знайшла квартирантів, а сама переїжджає до нас. Тим паче, що я хочу народжувати, мені потрібна допомога.
Але спільне проживання з цією жінкою просто неможливе. Вона все контролює, встановлює власні правила. Я два роки працювала за кордоном, щоб нарешті відчувати себе господинею у власному домі. Мені ж сказала, щоб я пошвидше виходила на роботу, а вона буде сидіти з дитиною. Навіть це за мене вирішила.
Після цих слів я не витримала, зібрала речі й пішла. Поїхала до батьків. Чоловік, звичайно, одразу поїхав за мною, а для свекрухи я стала ворогом народу. Нехай ображається. Згодом вона змирилася з ситуацією і поводиться зі мною обережніше. Пройшло вже декілька років, вона приїжджає в гості, і онука до себе іноді забирає на вихідні. В домашнє моє господарство не втручається взагалі.
Загалом зараз у мене все добре, а свекруха, здається, змирилася, що у її сина тепер нова сім’я. Може, й налагодяться у нас стосунки з нею.
Що Ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!