Я в Польщі вже вісім років. Колись поїхала з подругою. Мову знаю, бабуся моя з Кракова, навчила. Та й в Україні мало заробляла, з чоловіком розлучилась, що сидіти. І ось, як почалась війна син зателефонував з проханням:
– Забери Інну з дітьми до себе. Згодом роботу їй знайдеш. Там безпечніше.
Звісно я погодилась. Хоча сама заробляю не так багато. Мию посуд в ресторані, квартиру з подругою винаймаю на двох. Та невістку радо прийняла. Допомогла всі документи оформити, аби вона гроші на дітей отримувала. Онуки вже не маленькі. Старшому 5, а молодшій – 3. Ми їх легко в садок влаштували.
А далі я почала роботу невістці шукати. А з цим у Варшаві зовсім не просто стало. Біженців багато, гарні вакансії складно знайти. Ще й Інна виявилась зовсім не простою. Йти прибирати у квартирах не хотіла, на фабрику також. Влітку я їй пропонувала на ягоди їхати – теж не погодилась. Трохи сиділа з дітьми якоїсь заможної українки. Та це лишень кілька днів на тиждень і не офіційно.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Увесь цей час я утримувала Інну з онуками. Всі заощадження витратила. Тим часом сина в Україні на війну забрали. І ось мені пощастило знайти невістці гарне місце. Зарплата аж 1800 євро, скажу чесно, для Польщі – це космос. Щоправда, робота важка, прибирання в громадській вбиральні, та все офіційно. А це дуже добре. Кілька років потерпіти та можна щось краще знайти. Та коли я повідомила Інні радісну новину – реакція її була жахлива.
– Щоб я з двома дипломами туалети мила? За кого ви мене маєте? Навіть за 2 тисячі євро не дочекаєтесь.
– От чого ти так! Вам гроші потрібні. Я не можу вас весь час утримувати.
– Ось як ви з рідними? Навмисно таку вакансію знайшли, щоб мене принизити. Тоді ми додому поїдемо.
Образилась невістка, ще й синові поскаржилась. Він зателефонував в розпачі.
– От що ти мамо робиш? Невже хочеш, щоб я ще переймався тим, що вони не в безпеці. У нас в Дніпрі зовсім не тихо. Як тобі не соромно.
А я не розумію, що я такого зробила. Просити вибачення в невістки не збираюсь. Врешті вона мені дякувати має. Взагалі, я не знаю, як можна їхати в Європу і не розуміти, що доведеться важко працювати. З неба тут нічого не падає! Подруга радить, взагалі виставити Інну, нехай сама роботу шукає і дітей годує, а то гарно влаштувалась.
Що б ви робили на моєму місці?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!