Світлана Борисівна навіть на старість не забувала доглядати за собою. Пенсійний вік не зміг викорінити звички жінки, тож вона й досі робить красиві укладки, манікюр, педикюр, носить елегантні шляпи та сумочки, щомісяця оновлює гардероб, підфарбовує губи й навіть намагається стежити за фігурою.
– Я знаю, які люди доглядають за собою і ціную це в них передусім. Таким виявився і мій зять, за що я його дуже поважаю. Майже у сорок років він у нас підтягнутий, елегантний, спортивний, завжди підстрижений, напомаджених. Щоразу, коли бачу його, аж приємно на душі стає. Жаль тільки, що подібні гени не передалися від мене власній доні. Після пологів вона в мене зовсім жахливо виглядати почала. Припинила стежити за собою, набрала зайві кілограми. І ще при тому, що гроші у неї є! Я постійно нагадую доньці про салон краси та спортивний зал, але Олені ніби байдуже до цього. А я вважаю, що так не можна!
І справді Оксана й половини з того, до чого звикла її ненька, не робить. Жінка обирає комфорт замість краси і вважає, що чинить правильно. Дівчина не засиджується в салонах, не витрачає сили на фітнес, не мізкує над тим, що одягнути завтра. Оксана просто живе, як усі люди.
Втім, Світлана Борисівна переконана, що її тендітна дівчинка перетворюється на безрозмірну тітку в трикотажі.
Пенсіонерка навіть не вважає виправданням той факт, що в її дочки двоє дітей і з моменту останніх пологів пройшло всього чотири роки. Старенька не соромиться вказувати Оксані на всі її недоліки, принижувати через вагу і навіть зачіску, стверджуючи, що хоче для доні тільки найкращого.
– Постійно їй кажу, на кого вона перетворюється. Мені аж страшно уявити, якою Оксана стане в моєму віці. Це ж жах! Вона ж як страшило городнє! Я й не знала, що себе можна так запустити. Але найбільше мені жаль зятя. Як можна жити з такою дружиною? Я навіть не здивуюся, якщо він її кине.
Але попри слова свекрухи, чоловік Оксани – людина хороша. Він ставиться до дружини з любов’ю та повагою, яку б вагу та не мала і як би не виглядала. Кохану обранець шкодує та балує, завалює подарунками та смаколиками. На щастя, фінанси дозволяють.
Сама ж Оксана сидить вдома з дітьми. У молодшого сина проблеми зі здоров’ям із самого дитинства. Тож жінці й доводиться просиджувати у лікарні, водити маля до спеціалістів і присвячувати весь вільний час догляду за чадом.
Двічі на тиждень до сім’ї Руденків приходить хатня робітниця. Вона допомагає Оксані з прибиранням та приготуванням їжі. Так вирішив чоловік, щоб дружина не втомлювалася. Він, до слова, ніколи не пред’являв жодних претензій коханій. Його все цілком влаштовує.
Навіть коліжанки часто розпитують Оксану про секрет її міцних відносин. А вона тільки руками розводить, бо й сама не знає. каже, що їй просто пощастило.
– Нещодавно переглядала весільні фото дітей. – зітхає Світлана Борисівна. – Зять за стільки років зовсім не змінився, а ось Оксана… Жах … Інша людина. Якби не знала, що це моя донька, то й не впізнала б.
Сама ж Оксана прекрасно розуміє, що на її коханого поклала око вже не одна офісна красуня. Кожна з них і виглядає відповідно, не те, що вона… Втім, жінка надто над цим не горює і нічого не боїться. Нікого силою тримати не збирається, якщо коханий вирішить піти, то нехай. Значить їм обом так буде краще
– Так вічно не буде. Я тепер щодня їй нагадую, що за собою треба доглядати. Бо вже дивитися гидко. І їсти їй треба менше. Оксана чомусь розплакалася. Не збагну, що не так. Я ж їй краще хочу. Сумувати буде, коли чоловік її кине. А поки треба робити все, щоб цього не сталося.
Чи підтримуєте позицію Світлани Борисівни?
Чому?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!