Щодня, прокидаючись вранці, я просила свого чоловіка, щоб він пішов до своїх батьків і попросив їх помінятися квартирами, нам в однокімнатній квартирі навіть ліжечко ніде поставити для другої дитини, а його батьки живуть в двокімнатній

Я одружена, виховую двох дітей. В мого чоловіка була однокімнатна квартира в передмісті, тому ми після весілля почали там жити разом. Згодом народився син. Я була цілком задоволена своїм життям, син підростав і я дізналася, що знову вагітна. Тоді почалися незручності, адже місця на ще одну дитину в квартирі взагалі не було. Хоч бери і в чотирьох лягай спати. Почали думати, щоб придбати іншу квартиру на обмін, але таке ми точно не потягнемо, до того ж після народження другої дитини в нас буде багато витрат. Страшно подумати, що буде, коли наші дітки виростуть, я не бачу просто майбутнього.

Я розумію, що це не коректно, але я просто не бачу іншого виходу: почала задумуватися про те, щоб обмінятися житлом з батьками чоловіка. У них простора квартира з двома кімнатами та гарним ремонтом, свекор довгий час був за кордоном. От могли б ми там розміститися, а вони в нашій непоганій однокімнатній, хіба більше треба для двох людей? Ми ще й недалеко від парку живемо, свіже повітря, озеро — людям у віці це лише на користь.

Довго я про це думала, а потім наважилася розповісти чоловікові про свої здогадки. Думаю, що вони мали б поступитися для свого єдиного сина, ми ж все-таки рідня. Хоча з самого початку не хотіли вони мене бачити своєю невісткою, тому стосунки не складалися. Але це все в минулому, навіщо триматися з образи, якщо можна жити краще. 

Чоловікові було не зручно, але він все-таки послухався мене. Правда, розмова закінчилася взагалі нічим, батьки відмовилися обмінюватися житлом, сказали, що вони надто багато сил вклали в це житло. Як так можна, я не зрозумію? Адже мова йде про комфорт і щастя їхнього сина і онуків, а вони не погоджуються! Ніби й не розуміють, що нам ця квартира потрібніше! Як можна бути такими егоїстами? 

Свекруха просто непохитна, але для мене це чистої води егоїзм. Заради своїх онуків я була б готова на все, вони ж пенсіонери, як можна бути такими скупими. От ми і далі продовжуємо тулитися всі в однокімнатній, а на свекруху та свекра я дуже ображена. Вони просто у нас забрали надію на краще майбутнє.

Що Ви думаєте з цього приводу?

U2
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: