Пишу вам, хоча зараз за вікном ніч, однак я не можу спати, мене просто охоплюють думки, переповнюють емоції, тому вирішила поділитися своєю складною ситуацією з вами. Я дуже втомилася боротися, оскільки знов і знов стикаються з несправедливістю й опиняюся в безвиході.
Проживаю з сином в багатоповерховому будинку, звукоізоляція – середня, тому інколи нам чути і сусідів. Влітку спати дуже жарко, тому я відкриваю вікна, але тоді розпочинається справжній жах – з двору долинають звуки, які не дають мені спати, до того ж моєму сину всього лиш два роки й він часто прокидається від шуму, при цьому ще й плаче, і я його розумію, чому ми маємо страждати?
З кожним днем ситуація лише погіршується, матусі зі своїми дітьми гуляють до пізньої ночі, підлітки регочуть, веселяться на гойдалках до першої ночі. Ще б це лише хлопці, а там і дівчата є, які люблять бурхливо обговорювати на весь двір своє особисте життя. Вони дуже голосно розмовляють, вживають матюки і регочуть, немов коні. Спершу думала, що це я просто придираюся, однак нещодавно ночувала в нас свекруха й сказала, що це просто якийсь кошмар – заснути було нереально.
От нещодавно вони мій син прокинувся від шуму о 22:00, а потім так до ранку вже не міг заснути й дуже вередував. Я переживаю за свою дитину, адже нездоровий сон може неабияк в майбутньому вплинути на його психіку.
Вчора син навіть не встиг заснути, як почали скрипіти пізнього вечора гойдалки й повиходили на посиденьки матусі. Тоді в мене здали нерви і я вийшла на балкон:
– Якщо не заспокоїтеся – викличу поліцію і звернуся в соцзахист!
Думала, що це їх якось налякає, але їм байдуже. Матусі вживали слабоалкогольні напої, поряд з ними малолітні діти, навіть була інвалідна коляска, у якій дитина 5 років ніяк не могла заснути. Їм просто байдуже на власних дітей. Я подзвонила в поліцію і пояснила, що мене не влаштовує.
І тут кульмінація!
Поліція у наш двір завітала лише через годину та ще й зі звуковими мигалками. Матусі здалеку почули звуки й одразу розбіглися по домівках. Залишилася лише одна, у якої дитина на інвалідному візку. Поліцейський підійшов до неї, перекинувся кількома фразами і допоміг занести коляску в під’їзд. Потім він завітав до мене і пригрозив штрафом за помилковий виклик.
Наступного разу в мене було більше клепки і я просто все зняла на відео, яке направила у відділок. Поліцейські взяли це до уваги й сказали наступного разу краще зафіксувати обличчя. Зараз в під’їзді зі мною ніхто не розмовляє, Баба Нюра, сусідка з першого поверху, сказала:
– Як тобі не соромно, мами з дітками гуляють, а ти зі своєю поліцією!
Але я не відчуваю сорому!
Хіба я не права?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!