36 років свого життя я відала чоловікові й дітям. Все було не так жахливо, але в якусь мить я збагнула, що зовсім не так уявляла своє життя. Я не приділяла час собі, забула про власні потреби. Кожен мій день був розписаний до хвилини.
Уявіть, зранку прокинулась, приготувала сніданок, помила посуд, зібрала дітей, відвела їх в садок чи школу, побігла на роботу, на вечір дорогою додому купила продукти, прийшла, приготувала їжу, поприбирала, помила підлогу, влаштувала прання, перевірила домашні завданні… І так щодня багато років. А колись я багато подорожувала, мріяла про цікаве життя.
Чоловіка ж мого завжди все влаштовувало. Його життєве кредо – “Ми маємо бути вдячні, що все так”. Тобі я й вирішила, коли діти виростуть – неодмінно розлучусь.
Роки минали, все було не так просто. І ось лише два роки тому я наважилась на розлучення. Чоловік не міг збагнути, що мене штовхнуло на цей крок. Та я погодилась залишити йому автівку, дачу, аби він мене відпустив. Квартира, в якій ми жили, належали моїй мамі, тому про неї не йшлося.
Діти мене не підтримали. Вони образились, стверджували, що не чесно покидати батька, хто ж його доглядатиме на старість. Не дивно, адже він звик, аби вдома була прибиральниця, кухарка, а так доводилось все робити самотужки. Та я вирішила.
Скажу чесно, в моєму житті змінилось все. Нарешті я змогла відчути свободу. Я не мусила перейматись, що вдома немає що їсти чи не прибрано. Посеред тижня я почала відвідувати кіно, театр або ж різноманітні виставки, а на вихідних їздила у невеличкі подорожі. Я повністю змінила імідж, нарешті зробила стрижку, про яку давно мріяла, пофарбувала волосся і придбала спортивний одяг.
Єдине про що я шкодую, що не наважилась на це раніше. Я втратила багато років. Тому раджу іншим жінкам не марнувати час. Якщо в сімейному житті все не так, як уявляли – не варто терпіти. Життя надто коротке. Згодні?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!