– Шлюб у вас скороспішний, через вагітність. Ще невідомо, будете жити чи ні. Може, розбіжитеся через два місяці. А мені потім треба стільки документів, щоб дитину виписати! Квартира у нас одна, а таких невісток у сина може бути ще багато

Я народилася в невеличкому провінційному містечку, а після закінчення школи поїхала здобувати вищу освіту у столиці. Тут і познайомилася з майбутнім чоловіком. Зустрічалися ми близько року, а потім він зробив мені пропозицію. Згодом я дізналася, що він проживає з мамою, яка має в столиці квартиру. Загалом – забезпечена сім’я. Після весілля я переїхала до нього, зі свекрухою швидко знайшла спільну мову. Я вже тоді була при надії, а вагітність взагалі була дуже важкою.

Свекруха поводилася як рідна мама: возила мене по лікарнях, купувала ліки, приносила в відділення патології вагітності домашню їжу. І взагалі підтримувала словом і ділом. Потім були непрості пологи, дитяча реанімація та відділення патології новонароджених. Я і вся родина пережили кілька кошмарних днів, протягом яких лікарі опускали очі і тільки розводили руками. Проте, моя донька вижила. Зараз їй чотири місяці, і прогнози цілком сприятливі. Звичайно, попереду ще багато роботи: масажі, фізіопроцедури, ліки і постійне спостереження лікарів. Проте, можна видихнути – небезпека минула.

Додому з лікарні дитину привезли через два місяці після пологів, і відразу зайнялися оформленням документів. Раніше було не до того. Свідоцтво про народження отримали швидко і без проблем, а от з пропискою виникла проблема. Квартира, в якій ми з чоловіком живемо, належить свекрусі, в ній прописаний чоловік, а я у своїх батьків в рідному місті. Свекруха категорично проти того, щоб прописати внучку на свої квадратні метри.

Мова тут йде не про мене і навіть не про чоловіка. Йдеться саме про дитину, яку ледь виходили, з якою свекруха няньчиться і сюсюкається. Я бачу, що вона її дуже любить. Але мені потрібна прописка, щоб отримати виплати. Щоб встати на чергу в дитячий сад. Ніяких прав на квартиру ми не матимемо, та й не потрібна вона нам. Хочу відкладати кошти на власне житло, якщо говорити чесно.

Свекруха на мої закиди відповіла: «ось коли на свою заробите, тоді туди і пропишете, кого захочете. Зрозумій мене правильно. Шлюб у вас скороспішний, через вагітність. Ще невідомо, будете жити чи ні. Може, розбіжитеся через два місяці. А мені потім треба стільки документів, щоб дитину виписати! Квартира у нас одна, а таких невісток у сина може бути ще багато. Всім квартири дарувати не вийде. Ось проживете хоча б років п’ять, тоді подивимося ».

Пошепки

Дитину, звичайно, можна прописати і без згоди свекрухи, просто до батька. Але так я тепер не хочу. Образилася, та й псувати відносини зовсім не хочеться. Хоча б заради чоловіка. Прописувати свою дитину обхідними шляхами проти волі свекрухи – це принизливо. Свекруха ж поводиться, як ні в чому не бувало. Вона грається з дитиною, цікавиться, як іде лікування, приносить подарунки, допомагає мені з походами в поліклініку. Але про прописку дитини і чути не хоче. Навіть знаючи, що через її впертість ми не отримаємо виплати через народження дитини.

Їхати і прописувати дитину до своїх батьків, у мене можливості немає. Дочка і так ослаблена. А потягам їхати 8 годин! З одного боку, свекруха має право на такий вибір – квартира її, кого хоче, того і пропише. Ми можемо жити тут, вона  нас не жене. Розумію, скільки б нам коштувала оренда.

Чоловік зайняв позицію невтручання, щоб не сваритися з матір’ю. Каже: «навіщо тобі здалася ця прописка? Що вона дає? Всі пересваримося, і що потім? Обійдемося і без допомоги, грошей вистачає. І до садочку ще далеко. Та й дожити ще до цього треба ».

Але мене ображає таке лукавство з боку свекрухи. Онуку любить, але прописувати не хоче. Якщо щось трапиться між батьками, випише на вулицю без вагань? Боюся, що це квартирне питання зруйнує наш шлюб.

Удати, що нічого не відбувається? Там буде видно, що далі. Або змусити чоловіка прописати дитину, піти на конфлікт? Зрештою, це ж в інтересах дочки.

А нещодавно чоловік мене взагалі ошелешив, сказав, що він передумав брати кредит на власне житло, він в матері один син, ця квартира дістанеться йому, навіщо витрачати кошти… А я не впевнена, чи він в будь-який момент не виставить мене з дитиною за двері. В життя всяке буває, краще все прорахувати наперед. Хіба ні?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

U2
Adblock
detector