Нещодавно ми з чоловіком придбали нове житло і переїхали в квартиру. Нашою сусідкою стала старенька бабуся. Вона завжди була одягнена в якесь лахміття, але чистенька, пересувалася за допомогою палички. Ми ще не встигли ні з ким познайомитися, як Ольга Михайлівна почала до нас заходити — то цукру попросить, то цибулину, то крупу якусь.
Нам не шкода для старенької їжі, тим більше не бачили жодного разу, щоб до неї хтось приходив. Вона завжди прощалася і говорила: «Яка ви гарна пара, бережіть себе. Діти виростуть, а ви один для одного залишитеся! Це я не вберегла, що мала».
Ми не знали, що таке трапилося в її житті, але питати було незручно. Якось сусіди розповіли нам таке, від чого ми були шоковані. Одним словом, мала Ольга Михайлівна чоловіка та трьох дітей, раніше вони всі разом проживали в цьому домі, але в іншому під’їзді. Заради дітей жінка була готова на все, а от на чоловіка їй було взагалі байдуже, увагу на нього майже не звертала. Ольга здувала пилинки з дітей, а чоловік був геть нещасливий разом з нею. 
А чоловік був у неї дійсно хороший — ласкавий, добрий, гроші заробляв, робив ремонти. Та й вдома все лагодив, а гроші всі приносив в сім’ю. На роботу жінка не ходила, але все одно знаходила причину, щоб поскаржитися на чоловіка. Діти для неї були справжнім скарбом, а чоловіка геть не берегла. Так він прожив з нею понад 10 років, а потім покинув сім’ю.
Вона настільки його заклювала, що навіть терплячий би не витримав. Але вона гордо розповідала, що це вона його вигнала, а сама пішла працювати листоношею.
Так вже і діти підросли: син поїхав за кордон, доньки вийшли заміж і захотіли продати батьківську трикімнатну квартиру. Так і зробили: матері купили однокімнатну, а гроші після продажу розділили між собою. Після цього так і забули про матір — ні доньки, ні син роками не навідують жінку, а вона залишилася абсолютно сама.
Зараз Ольга розуміє помилку своєї молодості й часто згадує про турботливого чоловіка. Пішли чутки, що він після розлучення знайшов іншу дружину, має з нею двох діток. Після цієї історії мені шкода стало цю жінку, але більше стала замислюватися про свою сім’ю. Тепер більше ціную чоловіка, адже лише ми в один одного залишимося на старості. Хоча в нас ростуть і син хороший, і донька, але ніхто не знає, як складеться в майбутньому.
Багато жінок вважають, що чоловіки їм постійно щось винні, вони мають бути опорою, забезпечувати сім’ю. Але ніхто не замислюється, що чоловіки теж живі люди, а не роботи, зі своїми слабкостями, тривогами та страхами.
Бабуся стала для мене живим прикладом, що чоловік буде підтримкою жінки на старості, а на дітей можна і не сподіватися. Зараз наші стосунки значно покращилися, адже чоловік відповідає мені тим же – ласкою і добротою, і каже, що ніколи б не терпів крикливу і цинічну дружину, пішов би відразу.
Що ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!