Кажуть, страшно виходити заміж, страшно кохання своє справжнє знаходити, коли тобі вже за 40.
І це абсолютна дурниця!
Знаєте, що насправді страшно?
Прожити все життя з людиною, яка значить для тебе не більше, ніж звичайна тінь. Ти з цією тінню прокидаєшся, сідаєш снідати, їдеш на роботу… Ти готуєш для неї їжу, намагаєшся про щось з нею говорити. Навіть переконуєш себе, що разом ви дуже щасливі! Але ця тінь лишається нею до останнього. І немає там ніяких почуттів, ніякої любові…
І ти це наче й розумієш, а відмовитись від неї боїшся. А що ж люди скажуть? А як знайомі на це подивляться? Так життя й минає.
Оце страшно, оце соромно.
А відкритись справжньому, щирому, відвертому коханню ніколи не пізно!
І нехай тобі навіть 20, чи 40, чи навіть 60! Нікого це хвилювати не повинно. Якщо відчуваєш в собі той трепет, той шалений потяг великої любові – гріх від неї відмовлятися.
Бо цього вартий кожен із нас. Попри вік, попри життєві обставини. А тінь нікого ще не зробила щасливим…
Підписуйтесь на автора статі та читайте більше цікавих історій: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Як думаєте, буває пізно для кохання?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!