Сказати, що свекруха тепло ставиться до онуків, я не можу. Мого старшого сина вона взагалі ніби не помічає

Ми зі свекрухою не ладнаємо з першого дня нашого знайомства. При цьому між нами ніколи не було відкритих сварок чи суперечок. Думаю, що причиною її неприязні є моя дитина від першого шлюбу. Адже я більше не знаю, як пояснити таке ставлення. Господиня з мене хороша, є власна квартира і перспективна робота (хоча зараз я у декретній відпустці). 

І все б нічого, якби свекруха не почала обговорювати мене за спиною і говорити у мою сторону різні неприємні речі, щоб розсварити нас із чоловіком.

Невелика передісторія. Ми з чоловіком і двома дітьми (старшому синові від першого шлюбу 9 років, а спільній дитині – 2 роки) живемо в моїй однокімнатній квартирі. Це житло подарували мені батьки. Чоловік теж жив в однокімнатній, яка дісталася йому у спадок від бабусі. Коли ми одружилися, він переїхав до мене з сином, а свою нерухомість почав здавати. Відносини у нас прекрасні. Чоловік добре ладнає з моїм хлопчиком. Татом він його, звичайно, не кличе, бо у дитини є свій батько. Через рік народився наш спільний син. 

Я не можу сказати, що свекруха тепло ставиться до онуків. Мого старшого сина вона взагалі ніби не помічає. Я і не прошу його любити, але не правильно приходити в гості, де двоє дітей, і приносити подарунок тільки одній. Ну нехай. Однак і з молодшим бабуся не проводить багато часу, хоча це її єдиний онук. 

Але проблема не в цьому. Вона може ставитися до сина, як хоче і як їй совість дозволяє. Я народжувала дітей для себе і чоловіка, тому ми будемо самі їх любити і виховувати. Конфлікт в іншому. Я запропонувала чоловікові продати наші однокімнатні квартири і купити двокімнатну з ремонтом. У сім’ї двоє дітей, молодшому вже два роки, а ми все тіснимося в чотирьох стінах. У нас з чоловіком немає можливості ні усамітнитися, ні нормально відпочити. Та й дітям незручно: старшому навіть уроки ніде робити, а в молодшого немає свого куточка для ігор. У більшому житлі ми б виокремили хлопчикам окрему кімнату і самі б з чоловіком знайшли спокійне місце в будинку.

Пошепки

Під час цієї розмови мій обранець підтримував мене, мовляв, квартири справді потрібно продавати і розширюватися. Уже почав замислюватися про ремонт і говорив про свої міркування з цього приводу. Домовилися, що навесні займемося цим питанням, а влітку переїдемо. Чоловік навіть не сумнівався стосовно наших планів. Але, як ви розумієте, тут в справу вступила свекруха. Не знаю, коли він встиг їй розповісти про наші наміри і що вона йому наговорила, але тепер чоловік пропонує «подумати, не поспішати, зважити всі за і проти». Починають проскакувати фрази типу: «а куди я піду, якщо у нас з тобою життя не складеться». Це 100% слова свекрухи, які вона вклала йому в голову.

Я вже починаю сумніватися, чи зможу перетягнути чоловіка на свій бік. Я пояснюю, що ми не можемо роками жити вчотирьох в одній кімнаті, бо хлопчики ростуть, але все марно. Як мені вчинити? Може, поговорити на пряму зі свекрухою? Ми можемо покращити свої умови прожиття лише тоді, коли продамо старі квартири. Інших варіантів немає. Зарплати невеликі, а накопичення у нас мінімальні. Та й навіщо щось вигадувати, якщо у нас є ця нерухомість. Як переконати чоловіка?

Що б ви могли порадити жінці? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Vasylyna
Adblock
detector