– Скажеш, що то твоєї знайомої квартира. А як почне твій кавалер платити за це житло – порівно все поділимо!

Розказала я недавно подрузі, яку хитру штуку придумала. То вона сказала, що треба з усіма такою ідеєю поділитися.

Розказую. Багато років тому я купила собі квартиру. Ну, як купила… І борги були, і кредити були, але ж таки й житлом обзавелася. Я там, правда, не жила, бо в мене ще хата на виїзді з міста є, там наче затишніше. Але ж я точно знала, що ті квадратні метри не пропадуть.

І от якось прийшла до мене донька моя. Та й сказала, що хлопця найшла собі якогось, любить його, всяке таке. Та й попросилася з ним у моїй квартирі жити. А я таке придумала, що і досі не знаю, як воно мені в голову прийшло!

– Слухай, то давай я сусідку підмовлю, аби вона вам цю квартиру показала. Ну, наче то вона хазяйка!

– Ма, у тебе все нормально? Це ж і так наша квартира. До чого ці концерти?

Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Пошепки

– Ой, та шо ти тямиш! Слухай далі. Так от, покаже вона вам цю квартиру. Скаже, скільки хоче з неї мати за місяць. А ти свого кавалера поки привчай до того, що платити повинен скрізь тільки чоловік! І отак воно і буде: житимете тут удвох, гроші він на мою картку скидатиме, а я вже їх тобі віддавати буду. Хто зна, що там у нього в голові твориться, як воно у вас складеться. А так — і хата не пустує, і ти при грошах!

Спочатку Марині ця ідея не дуже сподобалася. Не хотіла, бачте, хорошого хлопця за носа водити. Але я швидко її дала зрозуміти, що то все дурниці! Та й вмовила на свою авантюру. Хлопчина той нічого не запідозрив та й стали вони там жити.

Скажу так: уже 5 років я внуків своїх бавлю. Марина як жила в моїй квартирі, так і живе. А зять що місяця кидає мені картку кругленьку суму. Тепер тільки половину я собі лишаю, а половину доньці віддаю. Не знаю: чи то він і досі нічого не зрозумів, чи то просто йому й так нормально. Та і яка різниця, якщо й так всім добре живеться!

Як надумаєте писати, що то все неправильно і я жадібна, то кажу одразу: я того й читати не буду. Фраза така є: «Хочеш жити — вмій крутитися». От я і кручуся, поки можу!

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

VikaB
Adblock
detector