– Скажи матері, хай на тебе квартиру перепише. Інакше на розлучення подам!

Останні кілька місяців наша родина знаходиться на межі великого скандалу. А все через квартирне питання, яке ми ніяк не можемо вирішити.

Батьки мені квартиру придбали ще в часи мого студентства. Не скажу, що в них багато грошей було, але я, як єдина донька, завжди стояла в пріоритеті. 

Довгий час я жила, взагалі ні про що не турбуючись. Ну а що? Квартира є, заміж вийшла, дитину виховую – що ще треба для щастя? 

Змінились мої погляди на світ з народженням другої дитини. Я зауважила, що нашої квартири вже не вистачає, щоб усім було комфортно. Та ще й донечка із сином підростають… Хіба ж можна їх в одній кімнаті селити? Ні, треба було брати ситуацію у свої руки і щось вирішувати.

Просити знову допомоги у батьків я не збиралась: вони своє завдання виконали ще багато років тому і тепер жили, насолоджуючись безтурботною старістю. А от мати мого чоловіка тільки погоджувалась, що в нас тісно, але як альтернативу нічого не пропонувала.

– То може ви до себе бабцю заберете, а ми її квартиру продамо, докладемо трохи грошей та й купимо собі щось більше? – якось вже не витримала я і запропонувала свою ідею на сімейному застіллі. 

Можете думати, що я меркантильна. Але ж усе це логічно! Свекруха сама живе у двокімнатній квартирі, а мати її – майже по сусідству в однушці. Бабці Раї вже йде до 80 і управлятись з домашніми справами їй точно важко. То нехай би переїхала до своєї доньки, доживали б удвох віку! Тут тобі і зручність, і вигода.

Пошепки

– Е, ні. Не буде такого. Якщо мені трохи за 50, це ще не означає, що я на собі хрест поставила. Ясно? Може, я ще особисте життя влаштовувати збираюсь. А як це робити з матір’ю під боком? Таке мені не підходить, – відповіла свекруха на мою пропозицію.

– А мені не підходить вчотирьох в одній кімнаті жити, то що тепер?!– На роботу йди та заробляй! – крикнула на мене мати чоловіка. – А як не хочеш розумом своїм заробляти, то продайте бабину квартиру, свою квартиру та й купіть трикімнатну! В одній кімнаті ви жити будете. в іншій – діти. Ну а в третю бабцю поселите, будете її доглядати.

– Чого це я маю когось доглядати? Вона мені чужа людина, а вам – мати рідна. Та і свою квартиру продавати я не збираюсь: у мене двоє дітей, треба щось їм після себе залишити. Я ж не ви, щоб від рідної крові так відхрещуватись!

Свекруха кинула на стіл свою серветку, яку весь час в руках крутила, і пішла. Тепер не пише, не приходить… Образилась, мабуть. Не розумію я такої поведінки: у тебе є єдиний син, ти зобов’язана йому щось дати в цьому житті. То будь добра, пожертвуй своїми амбіціями і дай дитині нормально жити! 

Не знаю, скільки ще триватимуть усі ці сварки, але я вже на межі… Як переконати свекруху, що власне житло нам треба більше, аніж їй?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!