3 місяці тому я розлучилася з Андрієм. Колишній чоловік не міг пропустити жодної спідниці на роботі чи на вулиці. Постійно залицявся до знайомих, фліртував з сусідками. І це при тому, що я стояла поруч. От складалося враження, наче він мене взагалі не помічав.
Це так гидко та неприємно, коли твій чоловік при тобі робить компліменти чужим жінкам з інтимними натяками. Ну звісно, що я ревнувала, думала, що от Андрій взагалі почне мені зраджувати. Тому сама вирішила поставити крапку в наших стосунках та написала заяву на розлучення.
І знаєте, я не дарма переживала. Не минуло й тижня, як я переїхала, а чоловік вже привів нову жінку додому. Так, як квартира належала Андрієві, то мені нічого не дісталося. Та і я не дуже претендувала, також мала запасне житло, невеличка двушка на Левандівці. Нехай хоч цілий гарем заводить на квартирі, мені байдуже.
Правда, Андрій всі ці 3 місяці не виплачував аліменти. Моя зарплата невелика, всього 20 тисяч гривень. Могла собі не купити помаду чи нову туш, аби відкласти для донечки Марійки. В принципі, це не важко, я вже звикла. Однак, було образливо, що рідний тато взагалі ніяк не допомагає доньці. Він навмисне задекларував свій мінімальний дохід та виділяє Марії тільки 1500 гривень. Ну це не гроші, а копійки.
Добре, що моя мама з Іспанії передає нам продукти. Гроші в неї не прошу, бо це дуже соромно.
Тиждень тому я приїхала з Марійкою до колишньої свекрухи, Антоніни Василівни. Вона сама нас запросила у гості, приготувала гостинці. До своєї колишньої свекрухи я нормально ставилася, ми зберігали хороші стосунки. Адже це не вона винна у розлученні. Тим паче, Марічка дуже любила бабусю та хотіла приїздити у гості.
Так от, тоді ми приїхали, пані Антоніна дала Марійці іграшки, а мене саму покликала на кухню:
– Серйозна розмова до тебе є. То ж правда, що Андрій тобі аліменти не платить?
– Ні, ви що. Дає півторачку на місяць.
– 1500 гривень? Ти жартуєш? Що за ці гроші можна купити?
– Ну в мене є ще зарплата.
– Зате він свою зарплату витрачає на ту молоду дівку. Ти в курсі, що вона має дитину від попереднього шлюбу? І Андрій купив їм ноутбук, іграшки, телефони? А мій ті гроші на дитину витратити.
Не знаю чому, але тоді я дуже сильно розплакалася. А пані Антоніна почала обіймати, гладити по волоссі, заспокоювати:
– Нічого, все добре. То моя провина, що такого паскудного сина виховала.
Потім вона дістала 2 тисячі доларів та віддала мені конверт:
– Це на онучку. Не переживай, у мене є гроші. А це витрать на Марійку. Купи їй на осінь теплу курточку, чобітки.
Мені стало так добре від вчинку свекрухи, навіть почала цілувати їй руки і дякувати. Ну от ми сиділи удвох на кухні та обіймалися.
Знаєте, мені не пощастило з чоловіком. Але зате у моєї Марійки є дуже і дуже гарна бабуся, яка завжди її підтримає. Пані Антоніна має надзвичайно добре серце. Тому, і таке буває в житті, що після розлучення жінка ще більше починає любити свою свекруху.
Бажаю всім тільки всього найкращого. Завжди кохати та бути коханою. І нехай поруч з вами будуть тільки хороші та щирі люди.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!