1. Оздобленням національного одягу споконвік займались виключно жінки. Наші предки вірили, що у вишиванку потрібно вкладати позитивні думки та потужну енергетику. А таке було під силу лише жінці, яка випромінювала силу, любов та добро. Не дивно, що це древнє ремесло передавалось з покоління в покоління від доньки до матері.
2. Хоч нам і важко в це повірити, та вишиваний одяг наші предки носили виключно на свята. І це були виключно білі сорочки. А от для щоденного використання у них були так звані буденки – дуже прості сорочки, що виготовлялись з небіленого полотна сірого кольору.
3. А от першим, хто вирішив, що не обов’язково відокремлювати святковий одяг від буденного, став Іван Франко. Саме тому на 20-гривневій сорочці він не тільки у вишиванці, а ще й у звичайному піджаку.
4. Технікою вишивання володіють у кожному регіоні України. От тільки скрізь вона різна. Майстрині із Закарпаття, наприклад, використовують інший орнамент, інші кольори та символи у своїх роботах, аніж майстрині із Луганщини. Та і сам фасон, тканина виробу рідко повторюється в різних регіонах, ба навіть селах України. Якщо ви будете шукати вишиванку в центрі України, вам, у більшості випадків, пропонуватимуть чорно-білі сорочки. Якщо ж поїдете на Полтавщину, перед вами відкриється широкий вибір білих сорочок із білим орнаментом. Якщо ж хочете червоно-білу вишивку – вам на Волинь або Чернігівщину.
5. У Книзі рекордів України зафіксовано дуже цікаву цифру: 6570 людей у вишиванках в одному місці. Ця подія сталась на День Незалежності 2011 року у місті Рівне.
6. Найпростіше в Україні знайти вишиванку білого кольору. А от із чорними виникають проблеми – їх носили виключно чоловіки. До речі, сині сорочки теж призначені далеко не для всіх: їх можна було носити лише дівчаткам та немолодим жінкам.
7. Сьогодні орнамент можна побачити не лише на тканині, яка призначена для створення сорочок. Усе частіше люди наносять вишивку і на автомобілі, і на особисті речі, у навіть на власне тіло у вигляді колоритних татуювань.
8. Знаєте, що таке гладь? А про колосковий шов, низь, вузлики, шнурочок, кручений шов, вирізання, виколювання, козлик, плетінку чи мережку щось чули? Це види старовинних швів, які створювались на основі різних технік вишивання протягом багатьох років. Дослідники кажуть, що наразі відомо понад 200 швів.
Якщо вам подобаються такі статі, підписуйтесь та читайте більше: https://t.me/+On4TH8CvEjplMjA6
9. Під час вишивання потрібно дбати не лише про узор, який відритий для очей людських, а і про зворотний бік виробу. Існує повір’я, що навіть найменший вузлик може стати причиною нещасть та бід людини, яка цю сорочку буде носити.
10. Орнамент – не просто спосіб прикрасити одяг, а справжній оберіг. Саме тому майстрині найчастіше покривають узорами горло, сонячне сплетіння та груди.
11. Жоден хрестик не з’являється на вишитій сорочці просто так! Воно й не дивно, бо це не просто одяг, а важлива частина українського обрядового життя. У різнокольорових візерунках наші предки вміли ховати різні символи, обереги та навіть закляття. Кожен щось означав і для чогось призначався. Серед сплетіння ниток могла ховатись дуже цінна інформація: прізвище та ім’я власника одягу, його походження та місце проживання, матеріальне та соціальне становище.
12. Зараз річ з орнаментом можна придбати і у звичайному магазині, і у професійних майстринь. А от раніше такого не було. Вважалось, що кожна дівчина зобов’язана самостійно володіти голкою та ниткою.
13. Коли народжувалась дитина, мама шила їй першу сорочку. І для цього використовувалась не звичайна тканина, а шматочки із вишиванок батьків. Люди вірили, що одягаючи на себе таку сорочку, дитина перебирає на себе енергію мами й тата, яка захищала від бід та хвороб. Оздоблювали такі сорочки особливим орнаментом: для хлопчиків вишивали сині та зелені малюнки, які захищали його від травм, а для дівчаток – чорні, аби оминало безпліддя.
14. Усі знають, що червоне – то любов, а чорне – то журба. Але й інші кольори мають особливе значення: жовтий – радість і надія, синій – спокій, жіноче начало, білий – дівоча невинність та чистота.
15. Борщівські вишиванки – унікальні витвори мистецтва, що мають досить трагічну історію. П’ять століть тому на Борщівський край напали вороги, які нищили села та вбивали чоловіків. Коли серед жителів лишились лише жінки, вони присяглись носити траур за вбитими чоловіками, братами і синами ще сім поколінь. І тоді на яскравих святкових сорочках з’явились чорні малюнки…
16. День вишиванки ми святкуємо завдяки студентці Чернівецького національного університету імені Федьковича Лесі Воронюк У 2006 році вона запропонувала одногрупникам з’явитись у цьому святковому одязі на парах. І от тепер ця свято стало особливим для 60 країн світу.
Більше цікавих історій та фактів знаходьте за посиланням: https://t.me/+ip4OLY7feqc1OTQy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!