Я найгірша жінка на світі, яка не любить прибирати. Така білоручка, з квартири зробила свинарник. І це мені каже постійно свекруха.
Після весілля я переїхала на квартиру до чоловіка. Михайлові наша трьошка дісталася у спадок, він зробив там ремонт і почав жити окремо від мами.
Але Валентина Григоріївна постійно навідувалася у гості та “випадково” робила ревізію:
– Ой, це що? Борщ?
– Так, вчора ввечері зварила.
– Ну, знаєш, така підлива рідка, а не борщ. Де тут м’ясо?
Мені спершу здавалося, що свекруха просто не довіряє мені як господині та переживає за наш побут. Адже мені було тільки 20, коли я вийшла заміж та переїхала на квартиру Міші.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Однак, я тоді встигала і навчатися в університеті, готуватися до пар та вести господарство. Ну що там казати про мене поганого, якщо я у 10 років могла зварити суп, посмажити сирники чи натерти деруни. Мене навчила бабуся у селі.
Я старанно слідкувала за порядком вдома. Це Михайло полюбляв розкидати шкарпетки, повісити штани на кріслі чи дивані або ж залишити тарілку на столі, навіть не поставити у мийку.
Але свекруха все одно приставала до мене, як п’явка через порядок у квартирі:
“То хіба так треба прибирати? Подивися, які на вікна плями залишилося?”
“Ой, мати рідна, який сморід. Ти сміттєве відро коли востаннє мила?”
“Ну хіба так треба складати речі? Он, все погнуте, помнуте. В чому мій син на роботу поїде? Отак?!”
У мене помалу здавали нерви. Я не розуміла причини її таких докорів. Але після чергової сварки свекруха дала чітко зрозуміти, що дуже переживає…через квартиру!
– Мій синочок такий добрий, пустив тебе сюди жити.
– Бо я його жінка. Чи ви думаєте, що нам треба жити окремо?
– Ти його за цю квартиру полюбила, я точно знаю. Приїхала дівка, ні хати, ні двору. Захомутала мого Михайла, аби він тебе тут прописав.
– Не потрібна мені прописка.
– Це ти зараз так в очі дивишся та підло брешеш?
Тоді я дізналася причину – бачте, мені не довіряють, думають, що я аферистка якась. Хоча мені до одного місця була та квартира, чесне слово. Міша запропонував, а я погодилася. Це була ініціатива чоловіка.
Ну і в чоловіка до мене, як до господині, не було ніяких зауважень. Він сам мені допомагав у прибиранні. Ще й до того, у нас є робот-пилосос, нормальна швабра, слідкуємо за порядком.
Так от, цей тиждень у чоловіка видався дуже важким, до 9 чи 10 вечора сидів у офісі. І минулої суботи також їхав працювати. Я ще не поспішала так з прибиранням до Різдва.
Однак, субота, обід – а до мене у гості свекруха припхалася. Ще й не з пустими руками. Купила у магазині засіб для миття вікон, підлоги, ганчірочки, рідку соду та ще багато чого:
– На, тримай. Набирай тазик.
– Навіщо?
– Як навіщо? Хочеш у такому свинарнику зустрічати Різдво? Ставай прибирати.
І тоді моє терпіння дало велику тріщину. Я просто взяла всі ті речі, склала у пакет та поставила біля дверей:
– Ось. прошу. Йдіть додому та в себе прибирайте.
– Як це? У моїй квартирі будеш командувати?
– Годі з мене цього цирку, чесно. Годі командувати!
Свекруха образилася та пішла геть. Але ввечері Михайло приїхав дуже розлючений та ми посварилися.
– Мама навіть до нас на Різдво йти не хоче. Попроси пробачення і тоді ми нормально зустрінемо свято.
Але я не хочу. Чоловік сердиться, не спить навіть зі мною. Що робити?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!