Сьогодні мені 40 років. І я святкую день народження наодинці із самою собою. Доводиться довго аналізувати минуле, щоб збагнути, як так могло трапитися. Можливо, річ у тім, що все життя я гналася за кар’єрою? Роботу та гроші я постійно мала в пріоритеті, тоді як дружбу чи сім’ю завжди відкладала на потім. Жагу до слави прищепили мені ще в дитинстві. Мама сама намагалася зробити з мене спортсменку. А цей рід занять вимагає неабиякої самодисципліни. Батьки завжди хотіли, щоб я була найкращою. Я старалася. Але одна травма поставила хрест на моєму спортивному майбутньому і на мріях мами.
Я ж сильно не горювала, бо не вважала спорт своєю головною метою в житті. Я вирішила здобувати вищу освіту. Після закінчення університету відкрила власну справу. тоді були роки, які я присвятила цій справі, щоб витягти бізнес на конкурентоспроможний рівень. Мені це, звісно, вдалося. Я була задоволена. Але це тільки прекрасна верхівка айсбергу. Далі гірше.
Повернемося до того, що я живу одна. Так, у мене є родичі, знайомі, колеги. Але немає найголовнішого – сім’ї. Утім, я чудово розумію, що винна в цьому сама. Я мала чоловіка колись. Він був дуже добрим надійним і люблячим. Зате я була дуже зарозумілою, гордою, безмозкою дурепою. Я завжди вважала свого коханого ганчіркою і тюхтієм. Так тривало деякий час, доки я не закрутила роман з колегою по роботі. Далі були тривалі зради. Потім я зізналася у всьому чоловікові і ми розлучилися. Ясна річ, що на коханця особливих планів у мене не було, але він виявився дуже поганою людиною і ледь не відібрав у мене бізнес. Я встояла.
Так, у мене після нього були й інші чоловіки, але стосунки з ними були паршивими. Ніякого жіночого щастя. Останній кавалер був молодший за мене аж на 11 років. Втім, вік мене не зупиняв. Я хотіла народити йому дитину, мріяла про спільне майбутнє, але через проблеми зі здоров’ям я все ніяк не могла завагітніти, а з коханим почалися постійні скандали. Ми розійшлися. Зате я знаю, що в мого першого чоловіка все прекрасно. У нього дружина та дорослі діти.
Прикро, що я все переосмислила тільки зараз. Уже надто пізно. Так і виходить, що для щасливого життя я маю все, окрім сім’ї. А вона, повірте, дуже важливий фактор повноцінності в соціумі. Жаль, що за гроші цього не купиш, бо я точно віддала б усе на світі, щоб просто бути коханою.
Я сама собі споганила життя. Мене можна назвати «сильною і незалежною жінкою», а потім додати ще слова “самотня та нещасна”. Власний егоїзм зіпсував мені все життя. Я була молодою і дуже впертою, але якби я зараз мала змогу повернутися в минуле, то точно такого більше не зробила б. Однак усе, що я можу – писати вам свою історію і очікувати на підтримку та якусь пораду. Знаю, що я така не одна, тож цікаво знати, як з цим справляються інші.
Що скажете про ситуацію жінки?
Як їй полегшити відчуття власної провини?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!