У мене є матуся, звати Олена Степанівна. Зі своїм чоловіком вона розлучилася давно, я тоді ще й садок не ходила. Пригадую, як вона важко працювала та могла навіть вдома не ночувати, адже тоді були важкі часи. Ну і батько жодного разу ні з днем народження не привітав, ні навіть аліменти не платив. Зараз їй вже 60 років, але вона виглядає дуже гарно. Займається спортом, ходить у салони краси. У нас велика та дружня родина, адже з нами ще живуть мій чоловік та донечка Іринка.
Вже декілька років поспіль моя мама працює хатньою робітницею в одній заможній сім’ї. Знаю, що у них приватний бізнес ледь не по всій Україні. Моя мама чудово готує, прибирає у них. Вони хороші люди, часто запрошують її до вечері за один стіл, дають багато вихідних. Звісно, що зарплата у мами дуже висока. Пан Андрій та пані Мирослава дуже приємні люди, навіть одного разу запросили нас на весілля до своєї доньки. Нещодавно у мами був ювілей, то вони порадували їй свою машину. Це не була дорога іномарка з салону, звичайне авто, пані Мирослава на ньому від’їздила добрих 5 років точно.
Моя мама чудово готує. Вона навчила мене всіх тонкощів наших традиційних страв, розповіла секрети смачного борщику та ароматних пампухів. Всі друзі та колеги на роботі випитували у мене рецепт, але я мовчу – родинна таємниця.
– У твоєї мами просто золоті руки! Який я смачний банош сьогодні їв – ну просто словами не передати. Ох, і пощастило вам, – хвалив моя маму пан Андрій.
Однак, з часом мені стало не приємно слухати такі похвали. Просто мама почала вдома себе дуже дивно поводити. Я б навіть сказала, що вона просто демонструє свою нахабність.
Ми всі звикли разом вечеряти. Я можу приготувати запечену картоплю, щось з м’яса та обов’язково салат. Не звикла перед сном об’їдатися. А ось мама дістає з холодильника велику каструлю з супом, наливає все по вінця – і це тільки початок трапези. Потім крихти від хліба туди закидає, додає декілька ложечок гречки (вона може бути навіть вчорашньою), ріже овочі та ще спеції додає. Мовчу про те, який “приємний” аромат стоїть на кухні.
Вже донька відмовляється вечеряти, якщо бабуся за столом сидить. Забирає до кімнати та їсть окремо. Я бачу, як мама набирає всю ложку цієї жирної мішанини, що у мене аж апетит зникає. Ну, наприклад, вона ще полюбляє до борщику додати майонез, вареники та знову хліба накришити. На це просто бридко дивитися, воно все так плаває у тарілці, немов це не їжа, а, вибачте, якісь помиї.
– А мені так смакує, – каже мама.
Але як таке може комусь подобатися? Я її не розумію, чесне слово. Думаю, що їй просто вже лінь щось готувати для мене з чоловіком, ну а для пана Андрія все тільки найкраще – він за це гроші їй платить.
Розумію, що це не така вже й критична ситуація, у деяких родинах буває гірше. Але мені не приємно сидіти за одним столом з мамою та дивитися, як вона все це їсть. Я не хочу з нею сваритися через таку дрібницю, однак, це вже починає дратувати. Ну але я не можу її ось так вигнати з хати? Вона все-таки нам допомагає по господарстві, з донькою уроки робить та зі школи забирає, коли у нас з чоловіком багато роботи. Ну і якби не вона, то у нас не було б машини…
А кого ви підтримуєте у цій ситуації? Дівчина надто прискіплива до матері чи треба все-таки поговорити на цю тему з нею?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!