Я ще зі школи старалася стати самостійною дівчиною. В 10 років вже вміла їсти робити. І це не були канапки чи яєшня, а суп, котлети, якесь рагу чи плов. Ну а в 15 років знайшла підробіток на літо, роздавала листівки в торговому центрі.
Заробила гроші, відклала і потім купила новий телефон, гарний одяг, якісь солодощі. Хоча ви не подумайте, у мене батьки нормально заробляють, ми не бідуємо. Просто вони всю любов та увагу віддавали молодшому братові Роману, а я залишалася осторонь. Ніхто не хвалив мене за гарні оцінки у школі, призові місця та олімпіадах чи спортивні заняття.
Тому я і почала так рано заробляти собі на подарунки. Навіть самій довелося пошити сукню на випускний в 11 класі, аби гарно виглядати. Бо батьки сказали, що не витрачатимуть гроші на “такі дурниці, ми краще купимо Ромчику приставку”.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
На щастя, я зуміла вступити на державне місце та переїхала до Львова. Ще й сусідки по кімнаті хороші попалися, ми дуже добре потоваришували. Відкладала гроші зі стипендії, ще писала одногрупникам семінари. І за декілька місяців заробила нормальну суму, пішла на курси майстра манікюру та купила все необхідне.
Так у мене почалася кар’єра майстра манікюру. Я робила всім дівчатам у гуртожитку гарні нігтики і мала прибуток. Правда, треба було ще вчитися та тримати планку в університеті, аби отримати червоний диплом. Влітку, після сесії, я вирішила залишитися у Львові та влаштувалася у салон краси.
Там, до речі, я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Його мама, Марина Василівна, тоді прийшла до мене робити нігті, ми так добре розговорилися. Вона ще й так жартома сказала “От би мені невістку таку, як ти”. І потім у салон заходить Матвій, дивиться на мене, я на нього – і так між нами пробігла іскра кохання.
Через рік ми вирішили зробити невелику розписку, запросили тільки найближчих родичів. Мої батьки поставили у конверт тільки тисячу гривень. Брат взагалі так напився потім у кафе, що його на руках потім несли до таксі. Свекруха мала двокімнатну квартиру на Чорновола та віддала її нам після весілля.
От батьки після того, як я вийшла заміж, наче забули, що в них є донька. Телефонували раз на тиждень, і те, аби я в чомусь допомогла. То Романові треба куртку чи взуття купити, передати якісь продукти чи речі. Нуль уваги на мене та мою родину, все робилося заради братика.
Однак, ще до війни Роман поїхав на заробітки з другом. Я вже подумала, що він нарешті взявся за голову і став самостійним чоловіком.
Але дарма сподівалася! Через декілька місяців повернувся додому, привіз батькам тільки пакет з продуктами, а собі купив якусь машину недешеву. Тато час від часу дає йому гроші на заправку, бо в Україні Роман роботи не має. А останнім часом взагалі вдома сидить, бо боїться повістку отримати.
Я дуже люблю робити манікюр та давно мріяла відкрити свій салон. Ми з чоловіком понад рік відкладали гроші та економили. Нещодавно знайшли хорошу студію під оренду, купили столики та крісла для майстрів, навіть поставили кавову машинку. Приміщення було порожнє, тому я брала меблі, стелажі, диванчики. Загалом, ми витратили вже понад 50 тисяч, а салон ще не відкрився!
І хтось з родичів чи спільних знайомих розповіли мамі про мій бізнес. То вона так змінилася, щодня до мене телефонувала, розпитувала, як справи, що у мене новенького. Я відчувала, що вона це робить не від щирого серця.
Минулої неділі ми приїхали у гості до батьків, якраз були у мами іменини. Думала, що хоча б за столом мама не буде говорити про мій салон. Однак, вона знову почала тему за гроші:
– То так, напевно, дорого. А ти чому вирішила салон відкрити? Зараз багато людей на дому клієнтів приймають.
– Мамо, це моя мрія. Я не хочу, аби до мене додому приходили чужі клієнтки.
– Ой, знаєш, зараз такі часи складні. Що вже так про бізнес говорити, коли квартири дорогі стали.
– А нащо тобі квартира?
– Не мені, а Ромчику. Про це ще ніхто не знає, я скажу тобі по секретику – скоро в родині буде поповнення. Дівчина Романа вагітна, треба швиденько весілля робити.
– Ну мої вітання молодятам.
– Але ми з батьком подумали, що їм тут тісно буде, тільки 2 кімнатки невеличкі. Мама Аліни взагалі живе у гуртожитку для малозабезпечених родин.
– На що це ти натякаєш?
– Твій салон ще почекає. Краще ті гроші дай братові, ми купимо квартиру.
– Ага, і машину потім віддам, і бізнес, і весь прибуток. Залишуся сама з голим місцем! Дякую, не треба.
Мама і тато на мене дуже образилися. Наше святкування закінчилося великою сваркою, нас з чоловіком просто вигнали геть з квартири.
Тепер всі родичі та сусіди думають, що мені гроші дорожчі за брата. Однак, вони ніколи не зрозуміють, що тоді я пережила і яке у мене було гірке дитинство.
Може, хоча б ця ситуація навчить брата розуму?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!