Дівчина тремтячими руками взяла немовлятко. Вже всі родичі та друзі чекали біля пологового будинку юну породіллю. Але Марина боялася виходити на двір та показувати їм чуже дитятко.
Медсестри заходили у кімнату й нагадували дівчині, що вже час виходити з палати. Але Марина мовчки поклала малюка на ліжечко та почала роздягати. Обережно зняла бантик з конвертика:
– Це не моя дитина. Я знаю, що народила дівчинку, а це чужий малюк. Де моя дитина? Негайно поверніть мені донечку!
Старенька медсестра підійшла до ліжечка. Декілька хвилин розглядала немовлятко, а потім швидко побігла до головної лікарки. Дійсно, це не дитина Марини.
– Вибачте. Просто ми переплутали ліжечка. Ось ваша донечка. – вибачалася лікарка.
– А це чий хлопчик?
– Не знаю. Мати його залишила, навіть на руки не брала. Написала заяву, що відмовляється від дитини та пішла геть. Ох, так шкода малюка!
Марина мовчки вийшла з пологового будинку. Всі кинулися до неї в обійми, цілували та вітали з народженням малюка. Однак, вона не зважала на гостей. Думала про хлопчика.
– Що трапилося? З тобою все гаразд? – запитав чоловік вдома. Бачив, що дівчина немов сумна та переживає.
– Колю, я хочу тобі дещо розповісти. У лікарні ледь не переплутали малюків та мені спершу принесли хлопчика. Розповіли, що його рідна мати покинула. А зараз його відправлять у притулок. Досі згадую, як тримала його на руках. Він такий крихітний та беззахисний…
Дівчина довго плакала.
Але вже через два дні родичі та друзі знову зібралися біля пологового будинку. Спершу вийшла Марина, а за нею – Коля. Він тримав у руках конвертик з голубою стрічкою.
– Ось нещодавно донечку забрали, а сьогодні у нашій родині ще й син з’явився! – радісно сказав чоловік.
Вони навіть не вагалися щодо всиновлення. Тепер гуляють у парку з двома колясками, у яких сплять Іринка та Петрик.
Марина вчинила правильно? Чому?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!