У нас із чоловіком єдиний син Дмитро. Він кілька років тому одружився. Спершу мені його дружина сподобалась, але згодом вона нас так у себе прийняла, що я і ногою на її поріг більше не ступлю.
Дмитро в інтернеті познайомився з дівчиною Мариною. Вони довго спілкувались, а тоді син вирішив поїхати до неї. Жила вона в Луцьку, а ми у Хмельницькому.
Синова поїздка з кількох днів переросла у 2 місяці. Дмитро знайшов там роботу і вирішив залишитись. Тоді ще за пів року діти зіграли весілля, на яке ми були запрошені.
Відгулявши святкування я залишилась дуже задоволена і невісткою, і самим весіллям. Раділа, що синове життя добре складається.
Спершу діти жили на орендованій квартирі, а тоді купили власну двокімнатну. За рік у них народився син.
З дітьми та онуком ми спілкувались по відео зв’язку. Вони не приїздили, бо онук наш ще маленький. Я без запрошення теж їхати не хотіла, хоч і сумувала дуже.
– Приїздіть до нас погостюєте, онука побавите, я вам місто покажу – сказала невістка.
Я на радощах швидко зібралась. Купила подарунки усім та поїхала. Квиток туди нам з чоловіком взяли діти.
Дмитро зустрів нас на вокзалі. На квартирі уже чекала Марина з синочком. Всюди чисто та гарно. Стіл накрила невістка чудовий – різні ласощі та смаколики. Видно було, що нас чекали і готувались до нашого приїзду. Нас запросили погостювати на тиждень, син навіть відгули взяв на роботі.
Ми багато говорили та сміялись, а Маринка ставила нові та нові страви. Все було дуже смачним. Я бавила онука, що так схожий на Дмитра.
Все змінилось, коли прийшов час лягати спати. Я думала нас покладуть у спальні дітей, але невістка вирішила інакше. Вона, бачте, не хоче, щоб на їх ліжку спали чужі люди. Це ми чужі?
– У нас хороший матрац, ми вам у дитячій постелимо – каже Марина.
– Я не думала, що рідні діти мене на підлозі спати покладуть – кажу. – Краще вже в готелі, ніж так.
Син намагався переконати дружину, але у нього нічого не вийшло.
Ми з чоловіком забрали речі і поїхали ночувати до готелю. Вже як запросили, то подумали б про наш комфорт. Нічого з невісткою не сталося б, якби кілька ночей на матраці поспала б. Скоріше дивана купили б для таких випадків.
Я вирішила, що після такого прийому більше ні ногою в ту квартиру. Це ж яке приниження. Як би ви на таке реагували?
Вибачте. Даних поки немає.